В жовтні-листопаді 1708 року під час антимосковського повстання гетьмана Івана Мазепи козацька слобода Семенівка опинилася в самому епіцентрі тих доленосних для України подій, визначивши на століття подальший розвиток нашої країни та й всієї Європи.
В книзі «Городские поселения в Российской империи», виданій у 1865 році в Санкт-Петербурзі та у книзі М. Маркевича «История Малороссии» - виданій 1842 року у Москві сказано: «Під час війни Росії зі Швецією у жовтні 1708 року в Семенівку, з козачим військом прибув Мазепа та розташувався табором. Тут він голосив про перехід його на бік Карла ХІІ. Із 5000 козаків за ним пішло 1500, інші пішли до Меншикова».
В статті Л. Д. Гончарова «Шведы на Стародубье: об одном малоизвестном эпизоде Северной войны 1700-1721 годов» (з посиланням на працю С. Л. Соловьова «История России с древнейших времён» наводяться наступні дані: «В жовтні 1708 року Карл ХІІ дійшов до старообрядческої слободи Понуровка, неподалік від монастирського села Семенівки, де стояв Мазепа зі своїм військом і куди вже прибула частина шведських загонів. Тільки тепер гетьман направив свого посла Івана Бистрицького з привітаннями королю, виражаючи радість з приводу вступу шведів в Україну та з проханням про сприяння у визволенні від Московського іга. Карл передав, що його армія 22 жовтня вийде до Десни, де і передбачалося об’єднання шведів з козаками гетьмана. У 1709 році гетьман Іван Скоропадський підтвердив своїм Універсалом володіння Каменського Успенського монастиря, включно з містечком Семенівкою, де Мазепа зустрічав шведські частини».
Володимир Кирлота у нарисі «Новгород-Сіверський» повідомляє таке: «Неподалік від Новгород-Сіверського є містечко Семенівка, яке довгий час називалося Шведчиною. В Семенівці об’явили прокламацію Мазепи про приєднання до Шведів».
Цікаві документи стосовно міста та ролі Семенівки в подіях жовтня 1708 року містяться у книзі «письма и бумаги имератора Петра Великого», в листі генерала-фельдмаршала Б. П. Шереметьєва Петру І. У написаному 20 жовтня 1708 року з села Гремячка сказано: «Цього числа получали ми звістку від полонених шведів, що шведське військо неприятельське направило свій шлях мимо Стародуба до Семенівки, яка на тракті Чернігівському розташована в 60 мілях від Новгород-Сіверського».
В листі Петру І, написаному фельдмаршалом О. Д. Меншиковим 23 жовтня 1708 року з села Синявка говориться, про те, що «… про супротивника відомо, що передові його (шведів) частини стоять у Семенівці, яка від Стародуба знаходиться у 80 милях…».
У книзі «История Русов или малой России» наводяться такі відомості про ці події: «Після хвороби Мазепа виїзжає до війська. Переправа через Десну. Семенівка. Промова гетьмана до полків. Майже всі козаки залишають його. Побачення Мазепи з Карлом…».
В «Истории Русов» про ці події розповідається: «Гетьман Мазепа укомплектувавши і забезпечивши всім необхідним своє військо, виступив з Батурина сам, з частиною військ Малоросійських та з багатьма урядниками військовими і цивільними, більш звичайного штату укомплектованими, до кордонів Білоруських, начебто для відсічу ворогу. Однак, переправившись через Десну та ставши табором між містами Стародубом та Новгород-Сіверським, неподалік від містечка Семенівка, на місці, яке досі називають Шведчиною, об’явив тут прокламацію свою, звернення до війська та народу Малоросійського та до всіх посадовців та урядників: «Ми стоїмо тепер, браття, між двома прірвами, які хочуть нас поглинути – Росією та Швецією, якщо ми не оберемо шляху для себе надійного , щоб прірву обійти… Мої наміри такі – не повинні ми ні з Шведами, ні з поляками, ні з великоросіянами. А повинні зібравшися з військовими силами нашими стояти в належних місцях і захищати Вітчизну свою, даючи відсіч тому, хто нападе на неї війною. Для всіх воюючих сторін повинні ми за плату поставляти фураж і провіант. А при майбутньому загальному примиренні усіх воюючих держав вирішено країну нашу поставити в той ряд держав, в якому вона була до володіння Польського, зі своїми власними князями і усіма старими правами та привілеями, які визначають свободну націю. Поручителями цих прав виступили найбільш сильні країни Європи Франція та Германія.
Я уклав письмовий договір про вищевказане з королем шведським, підписаний нами обома і відомий у названих вище державах.
Ми повинні вважати шведів за своїх приятелів, союзників, добродіїв, посланих богом для нашого визволення з рабства та неповаги, для відновлення на найвищому рівні нашої свободи та самодержавства. Відомо ж, що колись ми були тим, чим тепер Московці: державний устрій, первинність і сама назва Русь від нас до них перейшло. Однак тепер ми в них як притча во язицех! Народ, який про свою пользу не дбає та від небезпеки не захищається, подібний до тварин своїм нерозумінням та буде не поважатися усіма іншими народами.»
«Після заслуховування проимови Гетьмана у Семенівці» - згідно «Истории Русов» - та після читання цієї прокламації, на всівх постах і зборах військових вирішили деякі що це благо є, деякі вирішили що ні, а введення народу в оману! І так спорячись між собою декілька днів. І остаточно зібравшись по своїм полкам, урядники та козаки одного ранку на світанку знялися з свого табору, залишивши гетьмана з двома компанійськими полками і генеральних старшин гетьманських та пішли на зустріч з військом Російським та Малоросійським, щоб розповісти государю про те, що відбулося з Гетьманом, та про те що вони замислах його участі не приймають та дуже йому противляться».
Втім Стародубський полк, очолюваний Іваном Скоропадським, залишився вірним царю – на його території тривалий час знаходилися основні сили російської армії, що, фактично, унеможливило інший результат. А для непокірних прикладом мав служити дощенту знищений разом з мешканцями Батурин. За наказом Петра І Іван Скоропадський був обраний гетьманом. Власник Семенівки, найближчий соратник Мазепи Антон Гамалія, був позбавлений права на Семенівку та засланий до Сибіру. Місце, де Мазепа стояв у Семенівці, досі носить назву урочище Козакево.
За матеріалами книги «Семенівка – європейське місто»
(авт. О. Ф. Бичков, С. М. Гузоватий)
|
-->
