Водій Сергій Мирошник (зліва) та листоноша Іван Римарев
Найавторитетніший чоловік у розташованих серед лісів селах Блешня та Мхи Семенівського району — Іван Римарев. Він тут і листоноша, і електрик, і зв'язківець, і ще кілька професій в одній особі. Села розташовані у лісі, за 18 кілометрів від райцентру. Автолавка приїжджає двічі на тиждень у Мхи, де 23 жителі, а в Блешню з чотирма мешканцями взимку не добирається.
Чернігівська область вимирає найшвидше в Україні, а віддалені лісові села — у першу чергу. Втім, і у 1960-х у Блешні було всього близько 100 дворів, колгосп, школа-восьмирічка. Старші класи довчалися в сусідньому, розташованому за сім кілометрів російському селі Каменський Хутір. Зараз тут нема ні школи, ні школярів. Наймолодшому жителю Мхів — за 40. Діти провідують батьків найчастіше влітку, приїздять на машинах, привозять онуків.
Колишні колгоспні поля заростають соснами-самосійками.
— Лісовози дорогу розбили, — скаржиться Іван Римарев. — Сама машина важить 10 тонн, а ще й навантажать 20. Навколо сіл — цінні ліси із 120-150-річними соснами та ялинами.
Лісгосп чистить дорогу до села, бо ліс вивозити треба ці лий рік. Хіба як замете на вихідних, тоді в понеділок вичищають бульдозером.
Хліб у такому разі хазяйки печуть вдома, у печах.
Серед покинутих хат часто бігають вовки й кабани. Але до жилих поки що не наближаються. Зате зайці взимку гризуть молоді пагони яблунь.
На два села лише один тракторист, і той цього року пошкодив ногу. Тож, щоб зорати вісім соток, чекали тракториста з розташованої за вісім кілометрів Орликівки.
— Коли треба якась довідка з сільради, до Орликівки їдемо велосипедом, а взимку сільський голова сам може привезти документ своєю машиною, — говорить дружина Івана Григоровича 63-річна Ніна Миколаївна.
Вечорами жителі цих лісових сіл люблять дивитися телевізор. У багатьох є супутникові тарілки, тож переглядають російські програми. Кажуть, там реклами менше.
Радіоприймач ловить українські, російські та білоруські радіостанції. Мобільні телефони є, але зв'язок треба ловити десь на городі.
Воду в хату проводити тут ще не заведено. Топлять дровами. їх заготовляють років на три наперед.
Дроти обриває не часто. Якщо трапляються проблеми з електрикою, жителі Мхів не чекають енергетиків з райцентру, а просять полагодити Римарева. У переважній більшості випадків Іван Григорович справляється.
— За своє життя переробив і трактористом, і колгоспним електриком, і кіномеханіком, і касиром, — розповідає Іван Римарев. — Вчився у Дніпропетровському технікумі механізації сільського господарства, закінчував автошколу в Чернігові, працював на цілині, на Далекому Сході, в готелі «Україна» у Чернігові. Жити в містах не можу. А тут мені воля.
Перша дружина померла 25 років тому. Друга дружина має квартиру в Чернігові, але витягти чоловіка туди не вдається.
Автобус ні до Мхів, ні тим більше до Блешні не ходить. Жителі їздять на своїх автомобілях та зрідка на попутках. Взимку Римарев їздить легковою машиною разом зі своїм другом Іваном Карпекою.
А влітку легко долає 18 кілометрів до Семенівки велосипедом і цим же транспортом повертається назад. Щодо здоров'я, чоловік каже, що на все Божа воля. — Нельсон Мандела он прожив 95 років, із них 27 просидів у тюрмі, —наводить приклад Іван Григорович.
Геннадій Гнип
|
-->
