Багато з людей вірять у прикмети та дотримуються певних традицій. Наприклад, бажають "ні пуху, ні пера", стукають по дереву тощо. А чи замислювалися Ви коли-небудь, звідкі ці прикмети, вислови та традиції ? Сподіваємося, що Вам буде цікаво прочитати звідки це все взялося
Чому бажають « Ні пуху ні пера!»
 Цей вираз виник в середовищі мисливців і був утворений на забобонному уявленні про те , що при прямому побажанні (і пуху , і пера ) результати полювання можна « наврочити ».
Перо в мові мисливців означає « птах» , « пух » - звірі . У відповідь , щоб теж не « наврочити » , звучало тепер вже традиційне: « ( Пішов ) До біса ! ». У давні часи мисливець , який відправлявся на промисел , отримував це напуття , дослівний « переклад » якого виглядає приблизно так: « Нехай твої стріли летять мимо цілі , нехай розставлені тобою сильця і капкани залишаться порожніми , так само , як і ловча яма ! ». На що здобувач зазвичай відповідав у такому ж дусі:
«До біса ! ». І обидва були впевнені , що злі духи , незримо присутні при цьому діалозі , задовольняться і відстануть , та не будуть робити підступів під час полювання.
Ось таке побажання удачі у своєрідній формі. Боятися наврочити люди не перестали і до цих пір . « Ні пуху ні пера » кажуть школяру або студенту перед іспитом.
Чому ми стукаємо по дереву ?
 Навіть не особливо забобонні люди , коли говорять про щось хороше , ні-ні , та й постукають по дереву - щоб не злякати удачу. Звідки взялася ця традиція?
Задовго до виникнення християнства та ісламу , язичники в різних кінцях Землі - від Британії до Індії - поклонялися деревам , яким вони приписували різні міфічні властивості . Одні використовували їх як оракулів , інші так чи інакше застосовували їх при здійсненні релігійних обрядів , треті , як стародавні кельти , вважали їх будинком певних духів або богів.
Дослідники Стефан Бечтель і Дебора Ааронсон переконані , що існуюча сьогодні традиція стукати по дереву пов'язана з язичницькою вірою в те , що в ньому живе якийсь дух .
Перша версія полягає в тому , що колись європейці відганяли стуком злих духів, щоб ті не підслухали їх сокровенних розмов і не напаскудили від заздрощів.
Згідно з другою версією , молячись люди торкалися до дерева, щоб попросити про що-небудь живущого усередині бога , або стукіт був висловленням подяки деревному духу за « виконання» якогось прохання. З століттями релігійна складова була забута , але асоціація між стуком по дереву і удачею виявилася живучою.
« У будь-якому випадку , таким нехитрим способом люди намагалися убезпечити себе від заздрості і гніву - пише Бетчель у своїй« Книзі удачі » . - Від заздрості злих духів або гніву богів по відношенню до занадто самовпевнених смертних , які приписують удачу самим собі або забувають подякувати за надану їм милість » .
Чому швидкість корабля вимірюється у вузлах?
 Швидкість кораблів вказують не в км / год, а у вузлах. Один вузол дорівнює одній морській милі (1,85 кілометра) на годину.
Дивна назва «вузол» збереглася до наших днів з часів вітрильного мореплавства. Раніше морякам було не так просто з'ясувати, з якою швидкістю рухається корабель. Вони користувалися елементарним тахометром.
На канаті на однаковій відстані один від одного зав'язували вузли. До одного кінця канату прив'язували дерев'яну палицю і кидали її у воду. Канат повільно розмотувався з колеса.
Чим швидше рухався корабель, тим більше вузлів розмотувалося з колеса за одну годину, і таким чином можна було розрахувати швидкість корабля. Цей спосіб вимірювання швидкості можна було використовувати і темної ночі. Матрос який стояв на вахті просто пропускав канат між пальців і рахував вузли.
| 
-->
