Жовтневе, що в Семенівському районі, стоїть на самісінькому кордоні. Росія - вже за крайніми городами. І розмовляють тут російською. А в сусідній Ломаківці - російська пенсія, що в кілька разів більша. Проте Росія, як нова батьківщина, місцевих не цікавить. Принаймні, за словами сільського голови.
Молодик, вдягнений у забризкані фарбою штани та взутий у калоші, з пензлем в руках покращує стіни сільради. На запитання «Де сільський голова?» він відповідає просто: «Це я». Відтоді, як Жовтневу сільраду очолив 27-річний Олександр Купрейченко, минув майже рік.
Напрям - на північ
 Якщо дурні й погані дороги - ознака території Росії, то, рухаючись на північ від міста Семенівка, відчуваєш себе в Росії принаймні наполовину. Місцеві жителі накатали полем кілька ґрунтовок. Бо на «офіційному» шляху більше ям, аніж решток асфальту.
- Ніхто з високих посадовців до нас не їздить, - пояснюють місцеві своє бачення причини такого стану дороги. - Нікому ми не потрібні.
Пункт пропуску через кордон - у сусідній Миколаївці, тому й дорога там краща. Мабуть, щоб не відразу шокувати іноземців українською дійсністю. Жовтневе ж - «глухий закуток» України, а своїх, мабуть, балувати дорогами не варто?
Село захопили російські зв’язківці
Про те, що від Жовтневого до задвірків північного сусіда всього кількасот метрів, першими сповіщають мобільні оператори: «Вітаємо Вас у Росії» (саме так, українською). Український мобільний зв’язок в українському Жовтневому доводиться шукати на пригірках, верхівках дерев тощо. А російський є в будь-якій точці села. Майже у кожного місцевого жителя по дві sim-картки: українська - для України, а російська - щоб з односельцями балакати.
Окрім зв’язку, чи не в кожній хаті є й російське телебачення. Тут його відключити неможливо: «Первый канал», «Россия-1» тощо у селі «ловлять» звичайною антеною. Тож селяни щодня дивляться і російську, й українську «версію новин». Можливо, тому місцеві адекватно поводяться з незнайомцями? Не допитуються: хто, звідки, навіщо фотографуєш...
Простіше велосипедом "до Путіна"
З початком російсько-українського конфлікту міжнародні родинні посиденьки стали великою, але від того ще більш бажаною, рідкістю.
Щоб дочекатися дорогих гостей з Росії, слід спершу в Семенівці подати запит і надати докладну інформацію про осіб, яких хочеш прийняти. Райцентр пересилає дані у Чернігів, де начебто ретельно вивчають дані й дозволяють пропуск. А доки ці листи ходять - минають свята, на які хотіли приїхати родичі.
А Росія українців впускає, як раніше. Проте якась мудра голова скасувала єдиний місцевий і водночас міжнародний маршрут «Семенівка - Климово». Тож аби відвідати родичів у Росії, слід... крутити педалі.
Хлібороби першими зустрінуть танки
Працюють селяни в місцевому сільгосппідприємстві «Янжулівка» (до речі, це історична назва села) та в фермерському господарстві «Самійленко».
Платять небагато. Втім, як кажуть одружені селянки, на самогон чоловікам вистачає (15 грн. за півлітра). Окрім грошей, у «колгоспі» можна отримати безкоштовне побачення з бугаєм для своєї корівки. «Парубка» для своїх годувальниць селяни придбали гуртом.
Місцеві господарства розорють лани під самісіньким колючим дротом кордону. Тож саме місцеві трактористи й комбайнери можуть першими зустріти танки російських братів. Які, з подачі російської пропаганди, вважають наших хліборобів щонайменше «двоюрідними».
- Ніколи не бачив голову якоїсь ради, який би виконував роботу маляра без нагляду телекамер чи фотографів! - вражаюся побаченому.
- Порядок у селі слід наводити. Працюю і я, й інші селяни, яких ми заохочуємо, - відповів Сашко. - Сільрада укладає договір із районним центром зайнятості і безробітні селяни можуть щось підзаро-бити. Могли б і більше, але фінансуються такі роботи із розрахунку 50% через центр зайнятості, а 50% - сільською радою. Минулого року на громадські роботи ми виділили зі свого боку 4000 гривень і отримали ще стільки ж на роботи з благоустрою з березня до жовтня.
- Ви місцевий?
- Як Вам сказати... 26 останніх років зі своїх 27 я проживаю у Жовтневому. Народився я в російському місті Стародуб. Але, коли мені виповнився рік, батьки розлучилися і мати переїхала жити сюди.
- Яка у Вас освіта та чи служили в армії?
- Закінчив я чернігівське ПТУ №18, де навчають столярів та теслярів. В армії служив у Кіровограді, у повітрянодесантних військах.
- З якими проблемами стикався сільський голова за цей рік?
- По-перше, дуже багато паперової тяганини. Ми тільки те й робимо, що з ранку до вечора видаємо якісь документи, довідки. А папір маємо купувати за власні кошти...Це все необхідно спростити. По-друге - казначейство. В середині минулого року ми купили фарбу, а гроші за неї казначейство перерахувало тільки нещодавно. Чи хоче хтось із продавців після такого з нами справу мати? Все лишилося по-старому, хоча нібито в країні змінилась влада. Невдоволений я нею: допомоги селу майже ніякої, банку фарби чекаєш, як Божого дару. Довелося поспілкуватися з головою облради Миколою Звєрєвим під час його візиту до Семенівського району. На жаль, лише кілька хвилин мені виділили. Та я, як міг, розповів про наші проблеми та потреби.
Пан Зверев обіцяв допомогти, зокрема, грішми на благоустрій.
- Олександре, як зручніше добиратися до Вашого села: всюдиходом чи краще танком?
- Болюче це питання - дороги! Вже давно намагаємося його вирішити. Писали листа і до нардепа Рибакова, що від нашого округу.
Після цього отримали листи і від облуправління Укравтодору, і від тодішнього губернатора Хоменка. Нам пояснювали, що для ремонту дороги спочатку слід включити її у список Укравтодору, як першочергову. А на ремонт необхідно понад 29 мільйонів. І це-на 10 кілометрів дороги!? Я кілька разів передив- ; лявся ці числа... Наприкінці минулого року мені повідомили: дорога до того списку включена. Проте з початком подій у Криму ця справа заглухла на невизначений термін.
- А як в Жовтневому, на самому російському кордоні, відгукуються події на півдні та сході країни? Вашу сільраду не захоплюють? Селяни федералізації не вимагають?
- Жодного відголосу: як жили, так і живемо. Плануємо створити сільські дружини, щоб по двоє патрулювати територію. На додачу до прикордонників, які щодня відвідують село. Жодного сепаратиста бачити в Жовтневому не доводилося, ні за який референдум ніхто не агітував, ніхто нічого не захоплював і ні до чого не примушував. Магазин, щоправда, кілька місяців тому згорів, але ніяк із подіями у країні це не пов’язано. Шкода, що в тій будівлі містився і колишній дитячий садок, який ми планували відновити. Що ж, якось «викрутимося».
- Є для кого відновлювати?
- Демографічну ситуацію на селі плануємо покращувати. Цього року у нас має бути троє новонароджених проти одного в минулому році. Найближчим часом і сам планую приступити до покращення сільської демографії. Роки вже підійшли.
- Як іде відпочиває сільська молодь?
- В жодному селі району немає такого клубу, як у нас. По-перше, ми його підремонтували та пофарбували. По-друге, два роки сільська рада накопичувала гроші і купила відмінну апаратуру: колонки, мікрофони зі стійками, плазмовий телевізор, караоке. На всі без винятку великі свята у нас чудові концерти із піснями й танцями. Пишемо сценарії, розігруємо вистави тощо. Спочатку ми, правда, дах планували відремонтувати, але необхідних для цього 20 тисяч гривень нам не назбирати. А на апаратуру десять тисяч накопичити вдалося. Окрім цього, село у нас дуже спортивне. Завтра ми їдемо у Чернігів на спартакіаду серед працівників органів місцевого самоврядування. Ідемо саме ми, бо минулого року з 13 команд району наша була найкращою. Вдало ми виступаємо і в спартакіаді серед населених пунктів, де беруть участь звичайні селяни.
- Ви говорили про накопичені кошти. На чому може заробити сільська рада?
- В основному наданням в оренду сільських земель. Основними клієнтами є наш колгосп «Янжулівка», ФГ «Самій-ленко» та представники сусіднього села Миколаївка, які орендують у нас 107 гектарів.
- Поділіться досвідом: як такому молодому стати сільським головою?
- Обрали мене минулого року, коли мені було 26. Ситуація була така: місцевий голова колгоспу не дуже чесно працював, а тому селяни його «попросили». А на вакантну посаду запросили мого попередника. Теж, до речі, дуже молодого. На позачергових виборах я отримав більшу підтримку селян, аніж інші п’ятеро кандидатів (з 219 виборців взяли участь у виборах 164 (75%), з них 36% проголосували за Купрейченка. - Авт.).
Ігор Стах, "Чернігівщина" № 21 (473) від 22 травня 2014
|
-->
