 Нещодавно призер "Ігор нескорених" Олександр Ткаченко завітав до своєї рідної школи (Семенівської ЗОШ І-ІІІ ст. №3), яку закінчив у 2005 році. Випускника радо зустрів педагогічний колектив, адже більшість учителів пам'ятають його активним і відповідальним школярем.
Так вийшло, що Олександр приїхав до Семенівки тільки на пару днів, але на запрошення відвідати неньку-школу й розповісти про свої здобутки відгукнувся без роздумів.
До приходу чемпіона був підготовлений святковий захід, приурочений до Дня захисника України "Ми майбутні герої".
Олександра запросили до актової зали, де зібрались учні всієї школи.
Свій виступ наш переможець розпочав з короткого ознайомлення зі своїми біографічними даними, після чого перейшов до найцікавішої частини розповіді - про шлях до тріумфу на іграх.
Почувши від товариша по службі про такий вид змагань як "Ігри нескорених", Саша доволі скептично віднісся до можливості спробувати взяти в них участь, адже, як він зазначив, військовослужбовців, які отримали поранення, багато, і шанси на перемогу йому спочатку здавалися нереальними. З часом бажання випробувати власні сили перемогло зневіру, і наш чемпіон у новорічний вечір вирішив подати заявку на участь. Онлайн-сервіс працювати не хотів, непевно, новорічне святкування впливало не тільки на людей, а й на техніку. Під час реєстрації два рази видавало помилку. "Напевно, не доля", - подумав Олександр і пішов зустрічати Новий рік. Через тиждень пролунав телефонний дзвінок, милий голос у слухавці сповісти, що він кваліфікувався на відбір до "Іnvictus" і його запрошують до Києва.
Коли наш герой опинився в столиці, то перед ним постав вибір, у якій спортивній дисципліні він зможе краще себе проявити. Спробувавши себе в декількох із представлених видів спорту, твердо вирішив зайнятися бігом, оскільки з самого дитинства показував гарні результати в цій дисципліні, доводилося декілька разів представляти наш район на обласному рівні.
Пройшовши горнило відбору, Олександр почав активно готуватися до чемпіонату. Бігав та давав інтерв'ю, інколи навіть після тривалих тренувань, коли хотілося відпочити й перевести подих ...
Представники національної збірної "Ігор нескорених" - носії почесної місії, кожен із них виборов це право, ризикуючи своїм життям у зоні бойових дій. Саша отримав небезпечне для здоров'я поранення поблизу смт Чорнухине Луганської області. Міни пролетіли безшумно, заставши хлопців зненацька, осколок врізався йому в шию неподалік від артерії. Бійців доставили до Світлодарської лікарні, де лікарі надали першу допомогу, потім ще були операції. Один із послідовників Гіппократа, оглядаючи воїна, констатував, що в Олександра чудовий янгол - охоронець. Процес одужування, за прогнозами, повинен був затягнутися на цілий рік, але завдяки активним тренуванням він відновився за значно коротший термін. Мабуть, саме вольові якості допомогли хлопцеві увійти в 15-ку основного складу збірної і полетіти до Канади.
Торонто. Під час перельоту наш земляк зіткнувся з мовною проблемою. "Англійську в школі я вчив погано. Стало соромно за свій мовленнєвий рівень, коли до мене підійшла стюардеса і запропонувала щось замовити. Раджу: учіть англійську мову, вона стане вам у нагоді ", - порадив учням Олександр.
В аеропорту Торонто захисників країни зустрічала українська діаспора, гравці були приємно вражені теплотою, щирістю прийому і від тієї підтримки, яку висловлювали канадські українці. Протягом усього чемпіонату активність місцевих вболівальників зашкалювала, вона додавала сил нашим хлопцям у подоланні труднощів, а їх було чимало. Сам переліт, акліматизація та найважче відчувалася різниця в часових поясах - і все це потрібно було перебороти за короткий термін. Тепер, дивлячись на результат, можна з гордістю сказати: їм це вдалося.
Торонто - велике індустріальне місто, найбільше за кількістю населення в Канаді, тут проживає понад 2,5 млн. мешканців. Дороги перевантажені, постійні затори. Це могло б стати проблемою, якби не ідеальна організація. Усе було на найвищому рівні, проблем не виникало. Починаючи від проживання, харчування, обслуговування, навіть проїзд до стадіонів здійснювався під поліцейським супроводом.
Найбільше емоційне піднесення Олександр відчув на стадіоні. Перед початком змагань кожного спортсмена показують на великому екрані, учасник повинен представитись, і саме цей момент особливо проймає, це важко передати словами...
Коли почались ( півфінальні) забіги, наш земляк вирішив спробувати свої сили на дистанціях 200 та 400 метрів. Перша йому підкорюватись не хотіла ( показав 5-й результат), а от на чотирьохсот метрівці пройшов перший. Після півфіналів тренер радив спортсменові залишити 200-т метрівку і зосередитися на довшій дистанції. Наш спортсмен не погодився з думкою коуча і пробіг два фінали на двісті та чотириста метрів. Коли біг коротку дистанцію, не вистачило трохи до бронзи. На свою коронну 400-ку йшов з упевненістю, майже всю відстань біг перший, але за 50 метрів до фініша молочна кислота забила м'язи і наш призер пропустив одного суперника, посівши в підсумковому результаті друге місце. Однак ендорфіну і привітань отримав цілий океан і залишився задоволеним своїм результатом. Раді за нього і всі ми. Про це засвідчили оплески, які пролунали в залі від учнів і педагогів школи.
У заключному слові чемпіон згадав про селфі з принцем Гаррі (засновником цього виду змагань), про душевне прощання з діаспорою, яка наділила команду різноманітними подарунками та обіцянками завжди допомагати. В Україні переможців урочисто зустріли відомий український шоумен Ігор Кондратюк та володар титулу "Найсильніша людина світу" Василь Вірастюк. Наступного дня спортсменів орденами «За заслуги» нагороджував Президент України.
Після виступу Олександра запросили до жюрі спортивно-ігрової програми між учнями 8 та 9-х класів.
На завершення дійства учні й педагоги школи сфотографувалися разом з чемпіоном, зустріч з яким вони запам'ятають на все життя.
І. Курпас, м. Семенівка
|
-->
