 Із самісінького дитинства 9 травня – одне з улюблених свят. Сам не знаю чому, але Друга світова чимось завжди чіпляла. Література, кінематограф – звідусіль я намагався вхопити хоча б чогось. Читаючи, переглядаючи фільми ( варто підкреслити, що показували їх з нагоди свята, а прокидатись доводилося до схід сонця, щоб нічого не проґавити), мимоволі захоплювався мужністю головних героїв. Їх відвага та самовідданість не залишали байдужим моє серце.
Цього разу ми відзначаємо 71-у річницю Перемоги над нацизмом. На превеликий жаль, ветеранів, які були учасниками тих страшних подій, котрим ми маємо бути безмежно вдячні, з часом становиться все менше, адже роки нікого не бережуть. Прикро визнавати, але скоро буде нікому дарувати тих самих червоних тюльпанів, котрими наповнені наші клумби на початку травня…
Ідеологи та пропагандисти вміло маніпулюють людьми, видаючи завідомо хибну інформацію за дійсне, проводячи підміну понять, сплітаючи докупи те, що ніяк не в’яжеться воєдино. «Доброзичливі» сусіди, котрі не від великого розуму раптом почали всією країною рвати на собі останню сорочку, дякуючи «дєду за Побєду», доводять все до абсурду і масового запаморочення. Світле свято мого дитинства перетворюють у якусь страшну вакханалію, ототожнюючи з собою. На жаль, не всі в змозі фільтрувати такий потік інформації, звідки виникає ряд непорозумінь. Хотілося б закликати усіх небайдужих і свідомих: ми не в змозі змінити історію, частиною якої являємося, в наших силах враховувати її в майбутньому, запобігаючи помилок. Слід не забувати скільки сиріт та попелищ залишив по собі нацизм, яку ціну заплатив наш народ за його повалення в світі.
Будучи народженим у Незалежній Україні, я не маю жодного зв’язку ні з яким «совком» і бачу просту істину: віддавати належне останнім ветеранам – наш обов’язок, те, як ми це робимо – рівень нашого виховання. Для мене 9 травня – той день, коли я вшаную пам'ять своїх прадідів, котрі були учасниками війни. І жодна людина на цьому світі не має права губити світлий день, коли було поборено страшного ворога – нацизм.
Боротьба світла з темрявою одвічна. У майбутньому ми матимемо нові й нові перемоги, досягнення й здобутки. Через деякий час ми будемо вітати наших нових, молодих переможців. А сьогодні – подаруймо червону квітку старенькому ветерану, який у свої молоді роки ставив своє життя під смертельну загрозу заради нашого з вами народження!
Фото І. Стародубця.
|
-->
