 Автор матеріалу - Аліна Сіренко, Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №31 (1578)
У Лосівці Погорільської сільради Семенівського району біля ста дворів. Село глухе, не газифіковане, транспортного сполучення немає, як і нормального Інтернет-покриття.
Ще й без світла нещодавно на три дні залишилися — по Семенівському району пройшовся страшний буревій.
Тільки у Семенівці пошкодило дахи більш ніж 30 будинків, літав шифер, вибивало вікна, пошкодило врожай. Кажуть, від блискавки було світло як вдень і навіть з’явився смерч.
Але робота не стала ні на городі, ні в хаті.
«І почистили холодильники», — сміються.
54-річна Любов Іваніна з Погорільців держить трьох корів, теличку і свиней. Двійко биків — Мартику нема і року, Поталу десять місяців. Обробляє 80 соток картоплі.
Ще по п’ятницях торгує на семенівському базарі. Сир по 30 гривень за кілограм, молоко по 25 трилітрова банка, сметана — 20 гривень півлітрова.
Кожного дня жінка встає о пів на четверту ранку, лягає пізно.
— У понеділок, як розпочалася буря, подивилася на небо — синє, блискає, все у спіралях.
Коло нас було все завалено деревами. Приїхав мій зять Юра Бородуля. Трактором своїм порозгрібав. Дерево лежало через дорогу — хлопці-пожежники прибрали.
Без світла було важко, та справилися, ні на що не жаліюся, — каже жінка. — Слава Богу, у мене морозильна камера і сучасний холодильник «Веко». Так ні грамочки не розморозилося за дві з половиною доби. І м’ясо не пропало. І сусідка моя порося зарізала, у такий же холодильник поклала, і все добре. А от у мами холодильник куплений років десять тому, «Днепр», так усе розтало.
До Семенівки двадцять кілометрів. Молочним торгую по годині-півтори. Приїжджаю — до мене вже черга стоїть. Люди і з Москви приїжджають, то купують.
Зараз якась мода на топлене молоко. Я його по тій же ціні продаю, що й звичайне. Як світла не було, то стопила менше, боялася, що пропаде. Так і не вистачило всім бажаючим.
Що роблю з молочним, коли немає світла? Сир завжди у холодильнику стоїть.
А молоко ховаю у погреби, до консервації. У мене їх два — маленький і великий. У погребі холодно, бо стіни товсті, просипані піском. Ставлю туди чани, ночви — у них холодну воду наливаю. Туди — молоко у банках. Прикривала марлею. Як світла не було, і сир у погреб носила.
Як вимкнулося світло, не за продукти перелякалася, а зате, як свою молочку розфасувать. Я не люблю у кульки сир класти. У мене він завжди продається у спеціальних мисочках. Рознервувалася, о першій ночі взяла ліхтар — і давай працювати. У мене великий, що заряджається від світла, акумуляторний. Світ загорівся без десяти п’ять ранку. Я вже сумки складала. О шостій годині завжди на базар виїжджаю.
І корів ще вранці дою... Час треба, щоб подоїти. Та я звикла, було у мене п’ять корів колись.
До будь-якої роботи звикла, стажу 32 роки. В лікарні пропрацювала 22 роки палатною санітаркою. На фермі трудилася. Дванадцять відпрацювала техніком штучного осіменіння, завфермою.
Добре, чоловік допомагає і піч топить... До речі, піч у нас є і на городі у старій хаті. Готую у печі і картоплю, і борщ. Як вівсяночку — то на газу.
Коли не було світла, вода не бігла. Вона у нас від електрики. Є і свердловина, і колодязь. Телевізор ніколи дивитися. Міксером часто не користуюся. Ну, хіба електрочайником.
18 корів на фермі СФГ «Надія», де теж сиділи без світла, доїли вручну (зазвичай доїльними апаратами). Справилася одна доярка — Лідія Кулак.
— Руки і так відпадають, а вручну — ви ж подумайте! Ввечері ще двох своїх подоїла. Як устав о четвертій ранку, так і ляжеш об 11. Не робимо тільки у церковні свята. Ввечері світло на фермі включили, — усміхається Лідія Кулак. — Прийшла додому — холодильник нової моделі потік. У мами камера морозильна — все гаразд. Щавель довелося до мами нести. Молоко намагалися надвір виносить. Колодязь є, так вода допомагає. Двадцять разів воду поміняєш — і буде холодна. Бідончики становимо, охолоджується. Таке сільське життя. Лягушки-хо-лодушки, кажуть, бувають. Та я не бачила, — каже. — На фермі воду тягати не треба, там морозильна камера на 300 літрів.
— Премію у начальника за ручне доїння не вимагали?
— Ні, сіла і дою. У цьому році перший раз так.
Погорільський сільський голова Віктор Василенко каже, що село Погорільці без газу пристосувалося. Місцеві впевнені, ніколи його вже тут не буде. Колгосп (зараз СФГ «Надія») ініціював проведення газу, треба було вести трубопровід від краю Радомки, 14 кілометрів. Потім колгосп розпався, труби щезли.
— Привезли десять тонн брикету для сільради. Стільки ж для садочка.
Шість-сім машин дров на зиму вистачає. Добре, балонний газ зараз є. А кілька років тому було важко. 10,59-10,60 гривні — літр балонного газу на заправці. 275 гривень — якщо замовляти у господарстві.
— Буря була вночі у неділю, годині о п’ятій ранку чи на початку шостої. Ми ще спали. А тоді ураган — дах оцинкований залопотів. Кажу: чи вже росіяни на нас тут наступають. До кордону кілометрів п’ятнадцять-двадцять лісом, — каже 57-річна Галина Швед з Лосівки. — Дні три в село не було ходу. Молоковоз, що збирає молоко з ферми і людей, повинен йти з Новгорода. Так він до села доїхав, і все. Так поїхав полем-полем поза селом, по житу.
Телефон обірвало. На третій день голова прислав два трактори, людей. І чоловік пішов із бензопилою. Розпиляли, розчистили дорогу.
Я б не сказала, що в селі часто немає світла. Зрідка відключають години на три-чотири.
Галина з чоловіком Михайлом тримають хазяйство — корівку, порося, бройлерів.
— У нас грубка у дворі. Груба їсть небагато, їсти наварили раз у день, і все. Ось дерева позбирали — повалило яблуньку та вишню бурею. Дрова зазвичай беремо у лісі, купляємо у лісника. Є бригада, що їх возить. Дрова — 1100 гривень машина, подорожчали. Ми беремо пиляні, а є ще рубані — 1600 гривень. Чоловік ще сам подужає, сам рубає і пиляє, то беремо дешевші.
Парове опалення у нас, напевно, у чотирьох чоловік у селі. А так у всіх печі та груби. Колись, років десять тому, брали замість дров торфобрикет з Ірванцівського торфобрикетного заводу, до нього 7 кілометрів. Відмовилися, бо брикет роз’їдає котел. Як горить, то має дуже високу температуру. А котел у нас саморобний, у піч вставлений, залізний.
Джерело - gorod.cn.ua
|
-->
