Дана стаття опублікована у тижневику "Вісник Ч", № 50 (1544). gorod.cn.ua
28 листопада у Семенівці загинув 22-річний Ілля Гайовий. Підозрюють, що його збив автомобілем «ВАЗ-2107» 28-річний Сергій Мірошник. Сергія не затримали. Смерть парубка викликала бурхливе обговорення в соцмережах. Ілля займався танцями, відомий прихильникам хореографії не тільки в Семенівці, Чернігові, а й за кордоном. На похорон прийшло і приїхало багато людей. Батько Іллі директор ТОВ «Семенівка-Агро». Мати завідувачка дитсадка «Яблунька». Такого прощання Семенівка ще не бачила. Траурна процесія тягнулася на два кілометри.
Збиралися у Канаду. Тепер нема для чого...
Рідні покійного в жалобі. В будинку Гайових фото сина оповите чорною стрічкою. Біля нього фігура янголятка. Стрункий блондин з сіро-голубими очима. Таким він запам’ятається назавжди всім, хто його знав.
— Стільки було планів, стільки мрій, — витирає сльози мати 52-річна Валентина Гайова.
Син цьогоріч закінчив Чернігівський державний інститут економіки і управління. Захистив з відзнакою дипломну роботу. А ще грав на гітарі, захоплювався футболом, танцями. Торік з Чернігівським військовим державним оркестром побував на гастролях у Німеччині.
Жінка показує грамоти, подяки, дипломи сина. їх дуже багато.
Таким був Ілля
— Іллюша збирався їхати на гастролі до Китаю, та я вважала його захоплення танцями несерйозною справою. Потрібно було добудовувати будинок у Киїнці під Черніговом. Тому він разом зі старшим братом 32-річним Сергієм вирішив поїхати на заробітки в Канаду, — розповідає жінка.
— Я, ще коли навчався в інституті, їздив по програмі збирати полуниці в Англію. Було це у 2003 році. Заробив п’ять тисяч доларів. Тоді і купили ділянку в Киїнці. Потім зі своєю дівчиною два роки доїли корів у Данії, заробляли на будинок. Жили в наметі, поки добудували, — згадує Сергій. — Торік батько отримав хорошу премію. Через кілька будинків купили ділянку і для Іллюші. Людей не наймали, все своїми руками. Іллюша сам копав траншеї, вигрібну яму, перетягав усю цеглу. Я, брат, чоловік маминої сестри, будівельник, зводили той будинок. Брат умів усе: косить, тесать, класти цеглу. Щоб ще заробити грошей, вирішили поїхати за кордон. Пройшли співбесіду у Канадському консульстві. Зв’язалися з офісом працевлаштування. Рекрут підшукував нам роботу, пов’язану з сільськогосподарською діяльністю, залишалося тільки скласти іспит з англійської, — продовжує Сергій. — Днями прийшло запрошення на роботу. Я відмовився. Ні з ким їхати і нема для кого.
«Без 20 п’ята. Йду»
— Син повертався в Семенівку. Активно вчив англійську мову, ходив на заняття до колишньої вчительки. Я вдома сина майже не бачила. То він у репетитора, то в будинку творчості. Як волонтер навчав дітей танцям, — згадує Валентина Василівна. — Діти його дуже любили. Він весь час був зайнятий, наче спішив жити.
27 листопада, в п’ятницю, він пішов гуляти в центр. Я після лікарні, сон поганий. Прокинулася о пів на четверту. Сина немає. Дзвоню, не бере трубку. 12 разів прочитала «Отче наш» і додзвонилася.
— Ти бачиш, котра година?
— Без 20 п’ята. Я вже йду, — відповів.
Думаю, піду, нагрію постіль синочку. Лягла, а сон не йде. Вже мав би Іллюша вдома бути, а немає. З півшостої стала знову набирати, не відповідає. Я до чоловіка: «Сашо, Іллюші до сих пір немає. Мо’, побили, мо’, де під парканом лежить?» Він за себе і поїхав. Потім повернувся. Як зайшов, за голову схопився. Упав на порозі: «Нашого Іллюшу вбили». «Сашо, веди мене туди», — кричу. «У тебе серце зупиниться». Людоньки... — жінка хапається за голову.
— Син лежав за стовпом на стежечці. По траві кривава смуга. Гальмівний шлях добре видно на дорозі, метрів 80. Ручечки викручені, рукава куртки відірвані, ножечки розкидані, лише на шкірці тримаються. У автомобіля, що стояв неподалік, від удару вилетіли заднє і лобове скло, стійки кузова змістилися. Сина відкинуло на 40 метрів від місця удару. З ніг позлітало не тільки взуття, а й шкарпетки. Це ж яка швидкість була? — схлипує батько. — Коли приїхав, на дорозі люди метушилися. Там були Сергій Мірошник і Ігор Сич. Я до Ігоря: «Де Ілля?» «Там людину збили», — сказав. Мірошник промовив: «Простіть мене». Я кинувся до нього, та мене стримали. Як побачив мертвого сина, закричав не своїм голосом. Люди говорять, що гуляла молодь у барі.
(«Експертиза показала, що у Мірошника в організмі 0,6 проміле алкоголю», — розповів батько. «Але у попередньому висновку концентрації не вказано», — зазначив слідчий у справі Ігор Тихомир).
— Потім вони нібито з Сичом влаштували гонки з вимкненими фарами. Хто перший додому приїде. І дівчина з ними була. На машині Сича ззаду був напис «Шальная», та вже вдень після того, що сталося, зник. Мірошник не подзвонив ні нам, ні в міліцію, — продовжує Валентина Гайова.
— А Ілля того вечора вживав алкоголь?
— Ми не знаємо, — відповіла мати.
Слідчий сказав: «Результати експертизи ще не готові».
Олександр і Валентина Гайові
Пішов миттєво
— За що? За що? Я упала на коліна біля тіла сина, носик розбитий, весь покалічений. Я хотіла, щоб сина не різали (не робили розтин). У морг поїхала сестра Наташа. Судмедексперт сказала, я маю все побачити. Та як тільки почали розтин, зламався скальпель. Такого раніше не було. Як з’ясувалося, Іллюші відірвало серце, нирки, селезінку. «Скажіть батькам, хай не плачуть. Смерть була миттєва», — говорила експерт.
— Шили Іллюшу три з половиною години. Як почали, зламалася голка. Шию пришивали. Не було з лівої сторони частини бедра і попочки. Його стягували бинтами, які син використовував для танців. Тіло мало заклякти. Та в ногах були роздроблені всі кістки. І вони були, як желе. Лівого боку не було, запхали всередину простирадло. Повністю розбитий хребет, поламані руки. Смерть настала від травматичного шоку внаслідок отриманих ушкоджень.
Півголови не було. Син у лютий мороз ходив без шапки. У домовину вдягли білий костюм. Темна шапка не підходила. Так я пов’язку йому на голову оділа білу, для себе купувала, — розказує мати. — Рукави повиривані були. Що з ним зробили? Може, поколошматили між машинами? Взуття аж на 30 метрів відлетіло. Люди розказували, що після того, як тіло забрали, приїздила чорна машина, затирали сліди, вони номери записали, будемо з’ясовувати, що то за авто.
«Здєлав дорогу убить своє дитя»
Матері кілька разів давали заспокійливе. Розказувати спокійно вона не могла.
— Кажуть, усі втекли з місця ДТП, та потім Мірошник повернувся. Кума їхала о шостій, а потім мисливці їхали без двадцяти сім на полювання, скло на дорозі валялось. Автомобіля на тому місці не бачили. Як і Іллі. А ще говорять, що одна машина другу в закоулок тягнула. Ми одного хочемо, знати правду, а не слухати брехню. Тепер видумують: то зустрічна машина засліпила, то був у навушниках.
— Ось ті навушники, цілісінькі. Вони біля Іллюші лежали, — показує брат Сергій. — Невже вони б уціліли від такого удару? В той час як на годиннику ремінець розірвало. Ось, гляньте, — підносить часи Сергій.
— Не міг син не чути машину, — каже Олександр Гайовий. — Вона ж, якщо несеться на швидкості, реве. Може, полякати хотів, чи що? Швидкість величезна була. Інакше такий довгий гальмівний слід не лишився б. Зделав дорогу убить своє дитя. Наша компанія на розвиток соціальної структури міста виділила 75 тисяч гривень. На ці гроші влітку відремонтували цю дорогу, бо раніше вона була у ямках, як після бомбьожки.
Дві години розмовляли і весь цей час батько плакав. Щоб так чоловік горював, я ще ніколи не бачила.
— Я вихователькою працювала, того Мірошника в садочку виняньчила своїми руками, а він мені дитину вбив, — говорить Валентина Гайова.
«Засліпила зустрічна машина»
Сергія Мірошника вдома не застала, поїхав на роботу в Чорнобильську зону, працює зварником. Поговорили з матір’ю.
— Нехай не думають, що я страждаю лише за свого сина. Іллюша хороший хлопець був. За що таке покарання і мені, і тій сім’ї? — говорить 64-річна Людмила Мірошник. — Вранці Ігор Сич приїхав: «Тьотю, де ваш корвалол?» Я сердечниця і гіпертонік. Уже вдруге приїхав за документами на машину, був з дівчиною, яка працює в барі. Сказав: «Не хвилюйтеся. Серьожа збив людину». Забрав документи і поїхав.
— Людмило Степанівно, син розповів, що сталося?
— Гуляли в барі. Іллюша навіть сидів в одній машині з Серьожею. Потім пішов додому.
І син згодом поїхав. Він не бачив Іллю, тому що засліпила зустрічна машина. Від удару Ілля влетів через лобове скло і вилетів у заднє. Ніхто такого горя не хотів. Він не тікав. Подзвонив товаришу Ігорю Сичу: «Приїзди, я убив людину». Син був у шоці. Він же такого горя не хотів.
Пішохід ішов по дорозі. По правому краю проїжджої частини у попутному напрямку. — За фактом відкрито кримінальне провадження за статтею 286, частиною 2 Кримінального кодексу України*, триває слідство, — говорить представник відділу дорожнього руху управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції (ГУНП) України в Чернігівській області Олена Царюк.
* Порушення Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №50 (1544)
|