 Ні для кого не секрет, що майбутнє людства залежить від молоді: новому поколінню добудовувати розпочате попереднім, змінювати завтрашній день, і, врешті-решт, піклуватися про тих, хто цього буде потребувати. Молодь зростає, вчиться, розвивається, задля того, щоб максимально себе реалізувати, принести якомога більше користі суспільству, бути гідною заміною. На жаль, так просто все складається тільки на папері, особливо для життя в провінції.
З кожним роком все менше студентів хоче повертатися в Семенівку після навчання, а покинути рідну оселю – більше й більше. За рідкість сьогодні знайти молодого спеціаліста, тим паче, який працює за фахом. В чому ж проблеми, що стає на заваді розвиватися та віддавати свіжі сили на благо району, де допускаються помилки, якщо прихистку починають шукати десь, а не вдома? Насправді, навкруг суцільні перешкоди та завади.
Нестача робочих місць. Першою перепоною для молодого спеціаліста, що повернувся додому, є вирішення питання: де мені дадуть змогу працювати? Механізм функціонування міста запущено давним-давно, шестерень для руху вистачає і так. Часто пропонують меншого, ніж ти вартий. Іноді розводять руками – місцем поступатися ніхто не хоче, життя складне, а пенсія викликає бажання плакати уже в поважному віці навзрид, як немовля. Подейкують, що те, як пенсіонер поступився місцем, надавши роботу молодому, востаннє згадується в міфах Давньої Греції, відразу після Прометея. Так і виходить: молодий запал і ентузіазм просто ніде застосувати. Але що ж будемо робити, коли кількість пенсіонерів складе сто відсотків працюючих на різних місцях та посадах, ніхто ж не вічний?
Декому щастить, але все не так просто, як здається: попавши в ряд (підкреслю, доволі таки вузький) тих, кому доля посміхнулася, дуже скоро починаєш розуміти, що затрати, якимось незрозумілим чином, примудряються в рази переганяти доходи, чорна магія Вуду та чаклунство друїдів, але це саме так. Далі, якщо не складаєш руки у відчаї, починаєш затягувати пояс, дужче й дужче, ще далі - розумієш: ти тільки почав будувати життя, син не народжений, дерево не посаджено, а про зведення оселі навіть мріяти страшно… Яким чином одружитися, створивши новий осередок суспільства, де взяти житло, за що купити нову шафу, а головне – дружина постійно хоче фарбуватися, що схоже на багаточасовий ритуал африканських шаманів… Голова йде обертом від одних тільки думок, нестача кисню в організмі від затягнутого паску - витримати дуже складно, як правило, людина тікає кудись ближче до столиці.
Якщо твої батьки в змозі підтримати тебе морально та матеріально, на шляху з’являється нова проблема: ти молода людина, повна енергії, амбіцій, бажань щось спробувати та десь побувати, а навколо тебе стан абсолютного спокою. Становиться моторошно,адже життя пройде повз тебе, ти можеш так і залишитися в чотирьох стінах, а від думок, сповнених відчаю та безнадії, передчасно починають сивіти скроні. Справді, по закінченню робочої частини дня, раз у раз ми замислюємося: чим зайняти себе, що цікавого та корисного зробити сьогодні? Години перед монітором? Вечір перед телевізором, котрий висушить залишки мозку? Чи може прогулянка по алеї, котра не світиться вночі? Більшість обирає лічені заклади з дозволом на вживання алкогольних напоїв: там живе який-не який рух, щоправда, в основному – алкоголю в крові… Болюче питання позаробочого часу для жителів міста. Будемо сподіватися, що з часом почне розвиднюватися і з цим стане хоч на йоту ліпше.
Хотілося б згадати тих, у кого, не дивлячись на всі перешкоди, вдома склалося з подальшим життям: хто спромігся не прибити диплом у кутку біля ікони, або тих, чиє бажання розкритися перемогло у боротьбі з суспільними негараздами. До лав правоохоронців вступили Михайло Сергієнко, Олексій Гайша та Ігор Гузоватий, отримавши належну освіту попередньо. Деговець Андрій зараз працює лікарем фтизіатром у Семенівській ЦРЛ, а Тетяна Шкурат знайшла себе у фармацевтиці міста. Отримавши диплом, Коровченко Євген працює фітнес-тренером, влаштовуючи дозвілля в місті та допомагаючи тримати себе у формі. Ілля Сенченко закінчив Ніжинський агротехнічний інститут, механік за спеціальністю. Не склалося з використанням диплому, але внутрішні бажання десь себе проявити взяли гору: всім у місті відомо про відділення «Нової Пошти», що не абияк сприяє життю Семенівщини.
Хочеться підкреслити, що дуже багато молодих людей змушені працювати не тільки поза отриманою освітою, а аби де, щоб якось прожити в цьому складному житті, проте, будемо сподіватися, що в майбутньому кожен отримає того, чого вартий.
Багато складнощів, якщо ти хочеш повернутися додому, щоб докладати зусилля у розвиток і зріст Батьківщини. Але це одне із найважливіших прикликань для кожного уродженця району. Непросто, а іноді дуже тяжко намагатися налагоджувати своє власне життя на цьому поприщі, проте, це можливо та дуже важливо: реалізовуючи власні сили в життя та втілюючи свої мрії, ми можемо принести не тільки користь суспільству, а й рідному місту, котре цього потребує, адже майбутнє будується вже сьогодні.
Олександар Похилець, м. Семенівка
|
-->
