 У попередньому номері ми писали про бурю в Семенівці 15 червня. Будучи там у відрядженні 21-го, розпитали, як місто оговтується від стихії.
— Цю дату, думаю, семенівці запам’ятають надовго. Довгоочікуваний дощик приніс стільки біди! — розповідає 59-річна Тетяна Кайдаш. — Під вечір насунула чорна хмара, здійнявся вітер. Я в домі розмовляла по телефону. Чоловік заходить: «Град починається!» Падали не сніжні кульки, а такі льодинки розміром і формою, як ото кругленькі шоколадні цукерки з «Асорті» — навіть із «бортиками». У мене на кожній грядці стоять баночки з манкою (борюся з мурашками), то на одній із банок кришка не витримала граду й лопнула.
Як загриміло-заблискало! Я і плакала, і молилась. У грозу боюся користуватися телефоном, але в проміжках між розрядами фотографувала (як колишній бухгалтер, за звичкою, все фіксую).
Тетяна Григорівна показує знімки:
— Бідні кабачки! Спочатку їх поморозило 7 червня (торік мороз був 5 червня) — так прихопило, що стояло чорне листя, а зараз ще й град побив. Зрешетило тютюн, цибулю, огірки, помідори. Усе ще й позаливало. Полуницю так хлестало, що на ранок я сусідові кажу: «Збирай, он уже моя ягода на межі біля тебе!» Такі потоки води несло! Один зимовий часник вистояв. Дуже жалко свого труда! Наголосилася на городі, та якби ж це допомогло...
Одне добре: городину я посадила рано, усе вже доволі велике. Старі люди кажуть: «Сніг розгрібай і саджай». Так, верхи посічені, підмиті, на боку лежать, так корінці ж хоч у землі. А хто саджав городи пізніше і все ще було маленьке, у того і побило, й повимивало. Толку з нього вже не буде, треба наново пересівати.
Після грози я два дні лазила на городі, ручечками вигрібала сміття і грязюку. Те, що поприбивало, відчищала від бруду, бо може піти фітофтора. Огірки підсіяла й відмила ті, що вистояли. Столовий бурячок піднімається. Серединки у капусті живі, надіюся, щось буде.
Голова Семенівської ОТГ Сергій Деденко говорить, що зі скаргою на пошкодження градом домівок до міської ради ніхто не звертався, допомоги не просив.
— Очевидно, люди справилися власними силами. Ця негода не лише завдала клопотів мешканцям, а й підсилила нашу велику проблему: у нас гарне зелене місто, проте багато які дерева старі. Чимало «свічок» — лип, кленів, тополь. Їх падає стільки, що ми просто фізично не встигаємо прибирати. На жаль, для цього у нас немає своєї спеціалізованої техніки — ні крана, ні вишки. Доводиться шукати, просити в енергетиків.
П’ятнична буря призвела до падіння ще більшої кількості дерев. Благо, вони полягали так «красиво», що особливої шкоди будинкам не завдали, тільки де-не-де побили шифер на дахах, в основному ж пошкодили сараї чи паркани й перегородили дороги. Ми їх прибрали. Та цілий понеділок до мене йшли люди із заявами про видалення аварійних дерев, назбирався цілий стос. Тож у наших планах наступного року купити власну вишку.
Аліна КОВАЛЬОВА.
Фото з архіву Тетяни Кайдаш
|
-->
