 Стартувала виборча кампанія з виборів голови Семенівської об’єднаної територальної громади, одним з кандидатів на посаду якої є Сергій Деденко, який вже 3 роки очолює Семенівську районну державну адміністрацію.
- Сергію, ви вже три роки очолюєте виконавчу владу в районі, але люди дуже мало знають про вас, розкажіть про себе.
- Народився я в селі Тимоновичи, куди після інституту направили на роботу моїх батьків-вчителів. Жили ми в шкільному будиночку на подвір’ї школи, який існує і донині.
- Ви щось пам’ятаєте з раннього дитинства?
- З життя в селі пам’ятаю річку. Пам’ятаю як весною мішки з хлібом та людей через Снов переправляли човнами, бо старий дерев’яний міст заливало і по ньому не можна було їздити.
- Коли ви переїхали в Семенівку?
- Це було в 1984 році. В 1997 році я закінчив Семенівську школу № 2. Потім була служба в армії і навчання в Київському технікумі готельного господарства, який я з відзнакою закінчив в 2002 році. Після технікуму продовжив навчання в Запорізькому інституті державного і муніципального управління, де отримав юридичну освіту. Перед призначенням на посаду голови адміністрації я 10 років пропрацював на різних посадах державної служби в районному управлінні юстиції.
- Ви ніколи не займалися політикою, як вам вдалося зайняти посаду голови адміністрації в 2014 році?
- Якщо ви пам’ятаєте ті часи, то події розгорталися блискавично. В управлінні виник певний вакуум, який потрібно було заповнювати. Я на той час працював заступником начальника райуправління юстиції. Можливо пропозиції очолити адміністрацію надходили і іншим професійним державним службовцями. Я погодився, хоча і розумів величезний тягар відповідальності.
- Скільки вам тоді було років?
- 34
- Чи не замолодий ви були?
- Йде зміна поколінь, колись треба давати дорогу молоді, чому не зараз?
- Багато голів, які призначались були учасниками революційних подій на майдані. Ви теж там були?
- Я, як і більшість Семенівців слідкував за подіями, що відбувались на майдані через засоби масової інформації. Переживав звісно, бо те, що відбувалось в столиці шокувало, але активної участі не брав. Державний механізм повинен працювати і в часи революцій, я продовжував виконувати свої посадові обов’язки, адже хтось повинен був займатися повсякденними справами.
- За останні 3 роки в районах області змінилось багато голів, ви напевно єдиний, який залишився з тих, кого призначали ще в 2014. За сучасними мірками ви довгожитель. В чому секрет?
- Так, мене було призначено на цю посаду в 2014 році ще Олександром Турчиновим, який на той час виконував обов’язки президента. А секрету ніякого немає. Колись імператор Олександр 2 своїм підлеглим радив старатися чесно робити своє діло. Дуже гарна і проста порада, тут і добавити нічого. Намагаюся чесно робити свою справу, от і все.
- Як працюється голові?
- В 2014 році був найважчий період, державна казна була пограбована. Казначейство затримувало платежі по рахунках до півроку, а це означало, що кошти, які обліковувались, по факту були вкрадені. Були моменти, коли у нас пального для підвозу учнів до шкіл залишалось лише на пару днів. Ми були вимушені економити на всьому. Приймались важкі і непопулярні рішення. Зараз звісно ситуація набагато краща. Хоча і проблем вистачає.
- Я була здивована, коли дізналася, що у вас немає службового автомобіля. Я завжди вважала, що у всіх начальників повинні бути машини. Чому у вас нема?
- Свою службову Волгу в 2014 році я передав до лікарні. Я вирішив, що нашим сімейним лікарям він більш потрібен, адже їм не було на чому їздити до пацієнтів. Не знаю, наскільки це правильно, але наразі я користуюся своїм власним автомобілем.
- Яке у вас авто, іномарка?
- Лада української зборки. На заробітну плату голови адміністрації іномарки нажаль не купиш.
- Як ви відпочиваєте? Можливо у вас є якесь хобі, захоплення?
- Пару років тому я в адміністрації створив волейбольну команду державних службовців. Три рази на тиждень ходимо в спортзал. Спочатку було важко, а зараз це вже захоплення і гарний відпочинок. Також в сезон люблю збирати гриби. Якщо є час, займаюсь садівництвом. У мене в Жадово від діда залишилась садиба, яку я системно засаджую яблунями. Наразі їх десь близько сорока. Є смородина, порічки, малина.
- Пригостите яблуками?
- Якщо навесні по цвіту знов морози не вдарять, то звичайно
- Я чому питаю про відпочинок. Сторожі адміністрації мені розказали, що ви єдиний, хто до ночі сидить в кабінеті. Що ви там робите, не вистачає часу все встигати?
- Вдень робота полягає здебільшого у прийнятті певних управлінських рішень, у спілкуванні з людьми, у роз’їздах. А ввечері – це вичитка нормативних актів, преса, новини, складання плану на наступний день. Дуже багато часу забирає робота з бумагами.
- Якщо стає взагалі важко, що робите, як відноситесь до вживання алкоголю?
- Я згадав один з улюблених фільмів багатьох поколінь «Москва сльозам не вірить» де головний герой Гоша казав так : «Цю справу я люблю, але у гарній компанії і під гарну закуску». Це звісно жарт. Алкоголем не зловживаю, якщо ви це мали на увазі. Щоб відволіктись люблю дивитись старі радянські фільми, є один чудовий супутниковий канал, де показують такі картини.
- Ви берете участь у виборах на посаду голови Семенівської об’єднаної громади. Навіщо голові адміністрації посада міського голови?
- Ми знаходимось на фініші реформи децентралізації влади в Семенівському районі. Ця реформа передбачає не тільки ліквідацію сільських рад і концентрацію всіх коштів в міському бюджеті, а й передачу в управління міської ради галузей, якими до цього часу управляла адміністрація. Це освіта, культура та медицина. Мерія сконцентрує в своїх руках всі повноваження які до цього було розподілені між районною, міською владою і владою в особі сільських голів. Повноваження адміністрації будуть значно зменшені. Фактично мер міста буде не тільки головою громади. Рішення мерії будуть кардинально впливати на майбутнє всього Семенівського краю.
Останні три роки наша команда системно працювала над досягненням тих цілей, які ми ставили перед собою в 2014 році. Це альтернативна енергетика, енергозбереження, збільшення частки капітальних інвестицій, оптимізація структури галузей тощо. У моєї команди є бачення подальшого розвитку Семенівського краю, є програма заходів, здійснити які буде можливо лише на посаді голови громади, тому я і беру участь у виборах.
- Що вам вдалося зробити за цей час в освіті?
- Нам вдалося вирішити проблему хронічного недофінансування освітньої галузі. Дякуючи вкладенню інвестицій в будівництво нових твердопаливних котелень ми на сьогодні опалюємо школи дешевим паливом і своєчасно виплачуємо зарплату вчителям. Аналізуючи показники проекту бюджету наступного року нам в освіті вистачить грошей не тільки на зарплату вчителям, але і на придбання пари нових автобусів для підвозу дітей. Вистачить фінансів і для будівництва нової котельні на твердому паливі Семенівської ЗОШ №3, і для заміни вікон в Погорільській школі. Це результат роботи останніх трьох років.
- Чому в медицині вам цього не вдалося зробити, адже зараз у медиків найгірша ситуація з фінансуванням?
- Єдиний шлях, який дозволить вирішити проблему хронічного недофінансування медицини – це скорочення видатків на енергоносії. Іншого шляху я не бачу і якщо у когось є інші ідеї, я готовий дискутувати з цього приводу. Ми вели перемовини по цьому питанню з керівництвом ПАТ «Облтеплокомуненерго». Вони звісно втрачати частину свого прибуткового бізнесу не хочуть. А для того, щоб почати воювати з ними треба мати два з половиною мільйона гривень. Саме стільки коштує реконструкція існуючої котельні. Ми ніколи не мали таких вільних коштів в районі. І тепловики це знають. Семенівський районний бюджет – єдиний, який живе з постійним багатомільйонним дефіцитом. Ось чому ми не могли вирішити цю проблему. Саме тому я активно агітував взимку за створення об’єднаної громади. Це шанс зберегти медицину і не мучити людей хронічними боргами по зарплаті. В наступному році Семенівська громада отримає субвенцію на розвиток, яка за підрахунками буде десь в районі десяти мільйонів гривень. Частину з них треба використати на реконструкцію котельні і закрити проблему зарплат медикам.
- Зараз вас звинувачують в тому, що ви могли направити на погашення боргів медикам гроші, які держава виділила вчителям, але не робите цього?
- Нажаль ми не можемо цього зробити, як би не хотіли. Освітня субвенція передбачена Законом «Про Державний бюджет України на 2017 рік» лише для вчителів і забрати частину коштів для медиків неможливо. Для цього необхідні відповідні зміни в законодавстві. З власних коштів районного бюджету (не субвенції) ми вже віддали на погашення боргів близько мільйона гривень. Хоча ці кошти мали піти на капітальні видатки. Більше у нас нажаль немає.
- Медики так і залишаться з боргами?
- На минулому тижні прийнято рішення кабміну про виділення додаткової субвенції для погашення заборгованості медикам, найближчим часом борги будуть погашені.
- Є якісь позитивні зрушення в медицині?
- Останні три роки в районі діє програма ремонту житла для лікарів, результатом якої є те, що до нас приїхало працювати багато молодих спеціалістів-медиків, яким ми надаємо гарне житло. Також ми прийняли програму місцевих стимулів, за якої кожен лікар отримує підйомні кошти. До цього часу у нас в районі такі програми не працювали. Та і на Чернігівщині ми є першими, хто запровадив такі заходи.
- Цього року ми почали закуповувати медичне обладнання для лікарні. Медична реформа передбачає принцип «гроші ходять за пацієнтом». Яка лікарня більше прийме пацієнтів та й отримає більше грошей. Завдання нашої лікарні боротися як мінімум за свого пацієнта, який мешкає на території району. Без відповідного обладнання цього зробити просто неможливо.
- Для мене проблема функціонування медицини в районі є найважливішою. Я вважаю, і думаю, що всі мешканці Семенівщини зі мною погодяться, якщо ми в процесі реформ втратимо районну лікарню, то втратимо і шанс на повноцінний розвиток нашої громади. Адже для повноцінного життя і розвитку потрібен весь спектр соціальних послух, в тому числі і медичних. Не зможе громада забезпечити належного медичного обслуговування, люди будуть звідси їхати. Тому, ще раз підкреслю, що створення Семенівської об’єднаної громади – шанс для збереження і подальшого розвитку нашої медицини.
- Яки проблеми в місті наразі треба вирішити терміново?
- Якщо взяти місто, то мене наразі турбує робота комунального підприємства «Ревна». Як мінімум мене турбує питання його збитковості. Мало хто знає, і це чомусь міською радою особливо не афішується, що комунгосп несе шалені збитки, які обчислюються сотнями тисяч гривень. Підприємство, яке знаходиться на госпрозрахунку повинно як мінімум вийти на нуль. Навколо підприємства багато іншого якогось бізнесу, виходить, що всі в прибутках, один комунгосп в збитках. Чи таке можливо? В КП Ревна так. На останній сесії міської ради якось тихо було вирішено питання виділення підприємству коштів з міської казни на покриття збитків. Треба урешті-решт чесно пояснити людям, що Семенівці два рази платять за воду. Перший раз за квитанціями. Другий раз за рахунок податків, які ми всі сплачуємо до міського бюджету. Саме за рахунок наших податків зараз покриваються збитки комунгоспу з міського бюджету.
- І як змінити роботу підприємства?
- Треба навчитися заробляти гроші. У нас багато чого будується в районі останніми роками, а буде будуватись ще більше. Треба отримувати ліцензію на будівництво, брати підряди і працювати. Треба аналізувати, чому комунгосп втрачає за словами керівника близько 30% води, яка не доходить до споживача, Когось в міській раді це зараз цікавить? Мені здається, що ні. Легше з бюджету грошей дати.
- Це все?
- Ні звичайно, проблем настільки багато, що про них можна говорити годинами. Комплексного вирішення потребує проблема наших багатоповерхівок. Це не тільки благоустрій прилеглих територій. Ви помітили, скільки пустує там квартир. Саме я був ініціатором перетворення «бомжатників», які існували десятиліттями в п’ятиповерхівках на сучасне житло. Чому ні у кого раніше руки не доходили до цього не знаю. Що ми маємо. Коштовна комуналка, відсутність утеплення будівель, а як наслідок падіння цін на нерухомість в цих домах. Люди просто не хочуть жити в цих квартирах. А це центр міста, це те, що робить Семенівку містом, а не селом. Зараз все наче б то вперлось в створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, простіше ОСББ. Треба нам всім чесно признатися, що створити ці ОСББ в п’ятиповерхівках – це утопія. Тоді що робити, як ремонтувати протікаючи роками дахи і стелі? Ми хочемо досидітись до катастрофи, які нам часто показують по телебаченню? Не треба далеко ходити, згадайте Чернігів. Смерті людей і немає винних. Треба терміново приймати програму ремонту цих будівель, виділяти кошти для перекриття дахів тощо. Такі програми діють в багатьох містах і це вирішує проблему. Я знаю про що кажу, бо сам займався перекриттям даху під’їзду, де знаходяться службові квартири. Повірте, це не такі вже великі гроші.
- А ще є проблема старих аварійних дерев. Минулого літа, коли буря наробила горя багатьом власникам житла в цьому можна було пересвідчитись. Масштаб цієї проблеми чудово відчувався, коли ми всією адміністрацією, разом з представниками інших підприємств і установ допомагали розчищати вулиці від завалів, пиляли,грузили поламані дерева на причепи та вивозили. Хотілося звичайно, щоб мер тоді працював разом з нами і бачив, що робилось тоді в місті і чому так сталося. Але його нажаль тоді я не бачив.
- Це знов ж таки заробіток для КП «Ревна», укладайте угоди на повалення дерев з людьми. Зробіть ціну прийнятною. Знову ж таки у приватників це бізнес, а комунгоспу це не цікаво.
- Що робити з селом?
- Найбільшою проблемою сільської місцевості це демографія, потрібна молодь, а молоді потрібні робочі місця. На селі створює ці робочі місця передусім сільське господарство. Наш район на фоні області є не типовий. У нас немає великих корпорацій, зате найбільша кількість фермерських господарств на селі і найбільша кількість тих, хто займається молоком. Всім відомо, що саме тваринництво дає левову частку роботи на селі. Цю «конструкцію» створював багато років Олександр Вікторович Кравцов, за що треба віддати йому належне. Важливість його роботи багато хто не помічає, але вона неоціненна. Ми працюємо з ним в одній команді, і такий принцип роботи «дати землю всім своїм мешканцям, хто хоче, вміє і може на ній працювати» буде збережено і надалі. Саме тому у нас народжуються такі самородки-фермери як Андрій Мазепа з Костобоброва, Микола Шарапа з Старої Гутки чи Сергій Шморгун з Тополівки і багато інших. Потужний фермерський рух, міцні фермерські господарства – це майбутнє нашого села і всієї нашої Семенівської об’єднаної громади.
- Що з дорогами в районі, як їх латати?
- В державі наразі створено Дорожній фонд. В проекті бюджету на наступний рік для Чернігівської області виділено пів мільярда гривень, таких грошей наші дороги ніколи не бачили. Всіх за раз звісно не зробимо, але те що роботи почнуться – це факт.
- Що ви чекаєте від децентралізації, навіщо вона взагалі?
- Децентралізація перш за все це єдиний центр прийняття управлінських рішень, скорочується ланцюг керівників, їх стане набагато менше. Це добре. Фінанси будуть сконцентровані в одному бюджеті. Це теж великий плюс. Ми зможемо вирішувати нагальні проблеми, які потребують значних фінансових вливань. Як показує практика, в тому числі і сусідів, реформа децентралізації дасть поштовх для розвитку нових напрямів роботи в громаді. Зараз багато за що можна критикувати владу, але реформа децентралізації є успішною і реально працює. Навіть опоненти, які постійно критикують владу, визнають що реформа вдала і активно входять у виборчий процес по всій країні.
- Яка на вашу думку формула успішної громади?
- Успішність громади це передусім активна позиція більшості її мешканців і важка щоденна праця. Бо одна людина, якщо у неї немає однодумців нічого не зробить. Успішна громада – це молодь, це створені сім’ї, це діти, це майбутнє Семенівського краю.
- І наостанок побажання. Ваші колеги кажуть, що ви мало посміхаєтесь.
- Так, є така вада. (посміхається) Як для політика це напевно великий недолік. Буду над цим працювати.
- Посміхайтесь частіше. Удачі вам.
Інтерв’ю брала Анастасія Клубнікіна
|
-->
