 Для цьогорічних випускників прийшов час зняти "рожеві окуляри" і подивитися на світ іншим, вже дорослим поглядом. Ще вчора школярі, сьогодні вони вже вступають у самостійне життя.
Більшість із них незабаром залишить батьківську домівку і зануриться з головою в інакше, поки що незвичне для них, студентське життя…
Проте, хай там як, частинка їхньої душі залишиться у школі, де вчителі відкривали для них тоді таку таємничу і незвідану країну Знань... Відомо, що спогади зі школи - одні з найяскравіших і найтепліших; вони неодмінно залишаються в пам’яті назавжди.
На фото - випускники Семенівської ЗОШ № 3
* * *
На фото - випускники Семенівської ЗОШ № 1
* * *
На фото - випускники Семенівської гімназії № 2
(свято останнього дзвоника у Семенівському районному Будинку культури)
фото - М. Петракова
* * *
Випускники різних років та блогери нашого сайту діляться своїми враженнями, емоціями та думками, які залишились у них після закінчення школи, коли вони стояли на порозі дорослого життя.
АНАСТАСІЯ, цьогорічна випускниця , м. Семенівка
 Скоро настане квітуче літо, а це означає, що кожен з нас спробує жити інакше, адже, як кажуть, «літо – маленьке життя». Цього року моє життя, дійсно, зміниться: закінчення школи, складання тестів, вступ до ВНЗ. Це надзвичайно хвилюючі та захопливі події… На мене чекають нові враження та знайомства. Звісно, є страх перед іспитами, сум за школою, де щодня я зустрічалася з друзями та вчителями... Іноді мені здається, що я взагалі не хочу залишати свою другу домівку.
Але потім спливає думка, що на мене чекає нове місто: воно жадає моїх ідей і думок.
Можливо, трохи й наївно, проте я вважаю, що інше місце відкриє мені нові почуття й нових людей.
Отже, я почуваю себе захоплююче, адже мені відчиняються нові двері життя, де я зможу використати те, чому я вже навчилась, і, звісно, отримати нові знання.
* * *
АЛІСА , випускниця 2012 року, студентка м. Суми
 Час невпинно спливає. Вислизає крізь пальці золотим піском і непомітно лягає нам на плечі, у скроні і маленькі зморшки під куточками очей. Так буде колись потім. Сьогодні він просто лишається на дні моїх зіниць новою порцією рішучості і питань, на які я маю самостійно відповісти…
Сьогодні. Дивлячись на тих, хто лаштує свій корабель у доросле життя, згадую себе три роки тому, і мені важко повірити у те, що ми так швидко змінились, вивчили нові маршрути і звикли до нових поділок на годиннику.
У моєму мовленні дедалі більше слів-професіоналізмів, і щоразу, коли згадуючи вчителів зі школи я «на автоматі» говорю «викладач», відразу затинаюсь і замислююсь, у чому ж між ними різниця…
І досі, коли я заходжу до своєї альма-матер, мені незвично ходити порожніми коридорами замість того, щоб сидіти з іншими за партою, уважно вслухаючись в те, що для мене буде новим…
Ми вже дорослі.
Але у шкільному рюкзаку досі бережемо тепло дитинства, яке гріє серце спогадами про домівку і школу.
* * *
ОЛЕКСАНДР, випускник 2010 року, м. Семенівка
 «Життя іде і все без коректур», - сказала Ліна Костенко. Дійсно, нічого не можна повернути, відредагувати або завантажити з місця останнього збереження. Людина має право лише на осмислення минулого, щоб запобігти чогось у майбутньому, на жаль, іншого їй не дано.
Згадую себе п’ять років тому, коли дзвенів у повітрі, переливаючись різними барвами мій Випускний – це те, що залишається викарбуваним у пам’яті протягом усього життя. Відчуття духовного піднесення, цілодобово прискорене серцебиття, легкість і ниюче очікування завтрашньої новизни, таке тягуче і бентежне, невідоме та незвідане…
Але життя іде, минає час, сьогодні мені залишається тільки з посмішкою дивитися услід білим бантам та кольоровим стрічкам, заздрячи: у них сьогодні урочистий день, єдиний такий у житті, день, коли ти офіційно крокуєш у зрілість. Далі вони проживуть університет, знайдуть роботу, що там кому ще потрібно в житті? Їм це все ще незвідане та загадкове, мені – майже згадка.
* * *
ОЛЕНА, випускниця 1994 року, м. Семенівка
 Свого випускного майже не пам’ятаю. Тільки пригадую, що на той час ми не мали багатого вибору суконь у продажу, тому разом з подругою замовляли пошиття костюмів у місцевих кравчинь. Хоча дехто з однолітків не надто переймався власним причепуренням. Які відчуття були? Радість від розуміння того, що, як нам тоді здавалося, настало вільне, самостійне та вже доросле життя.
Озираючись назад, тепер розумію, що мрії були зовсім дитячими, далекими від реалій життя. І нічого дотепер не змінилося, в усі роки погляди й думки випускників були і залишаються спрямованими у світле майбутнє, тимчасово затьмарене проблемами та тривогами, пов’язаними зі вступом до вищих закладів, вибором своєї життєвої стежини.
Як мати минулорічного випускника можу запевнити, що більше вражень залишив по собі випускний сина. Розуміння, що наші діти подорослішали, прийшло тільки після закінчення школи.
Милуючись своїм випускником, розумієш скільки позаду труднощів і безсонних ночей. Дивлячись, як вони, такі юні і такі натхненні, відчувають ніби в них за спинами виросли крила, їм хочеться до висот, де будуть дорослими, успішними, вільними, розумієш, що не відомо, що здійсниться, а що просто ілюзія.
А батьки приблизно знають, як швидко реальність захоче ті крила підрізати, вони здогадуються, у скількох битвах їхнім дітям доведеться брати участь, скільки перепонів доведеться зустріти на життєвому шляху, щоб якщо й не перемогти, то хоча б не дати себе знищити. І саме батьки завжди готові допомогти, підтримати в екстремальних ситуаціях. Така вже батьківська доля – бути поряд з дитиною, поки живемо! Я хочу побажати всім вам справжнього батьківського щастя!
Тож бажаю вам, випускники, широкої і світлої дороги в житті, наполегливості в досягненні наміченої мети, ніколи не забувати своїх наставників, їхньої життєвої науки і мудрості! Надіями ваших батьків і вчителів, вірою в вас рідних людей ви зобов’язані мати щасливе життя.
У добру путь! Допоможи вам Боже в цей вирішальний час!
* * *
ОЛЕКСАНДР, випускник 1991 року, м. Чернігів
 Так вже трапилося, що я закінчував школу у одній державі (СРСР), а вступав до ВНЗ іншої держави (Україна)... А втім, як кажуть: "Там добре, де нас немає". У 90-х роках були дещо інші пріоритети та проблеми, але, по-своєму, цікаво... Якщо була б можливість повернути час назад - я б нічого у своєму житті не змінював би.
Тому насамперед хочеться побажати випускникам залишатися собою у будь-якій ситуації, завжди мати власну точку зору та вміти її відстоювати. Крім того, бути наполегливими та цілеспрямованими, оскільки без цих якостей досягнути в житті чогось суттєвого неможливо.
А ще – вміти застосовувати набуті знання на практиці, бо це головний сенс навчання.
У добру путь і щасти вам, шановні випускники! Головне – попереду!
І нехай кожен із вас зуміє правильно обрати життєву дорогу…
* * *
Зі словами глибокої вдячності за подароване нам тепло, настанови та підтримку ми звертаємося до тих, хто протягом багатьох років дарують частинку своєї душі кожному учневі, - наших вчителів, кого інакше називають «інженерами дитячих душ»:
Нехай міцніють стіни! Світло незгасиме
Допитливим серцям відкриє путь,
І істину знання, яку ти крізь віки нестимеш,
Вони в життя з собою заберуть!
Своїми учнями бажаємо пишатись,
І чути добрі вісті з тих країв,
Де діти твої, наша альма-матер,
Хорошим словом згадують шкільні роки.
Емоції випускників.... Фото - М. Петракова
* * *
Молодші школярі Семенівської гімназії №2 вітають випускників із закінченням школи
(свято останнього дзвоника у Семенівському районному Будинку культури)
* * *
Випускники Семенівської ЗОШ № 3
|
-->
