 Наразі минула половина календарної зими. Позаду Новорічні Свята, які у переважній більшості країни пройшли без снігу... І ось, нарешті, ми побачили сніг... Білий сніжок, немов пухнаста ковдра, м'яко вкрив все навколо. Дерева ніби заснули, загорнувшись в білі шубки, насунувши білосніжні шапочки, слухаючи дзвінку прелюдію сніжинок.
Цікаво спостерігати, коли у світі ліхтаря тихо йде сніг. Сніжинки летять з темного неба, яке здається безоднею, а коли долітають до освітленого ліхтарем місця, починають кружляти у вирі вальсу... Долетівши до землі, вони м'яко приземляються. І є мить, коли можна розгледіти маленьку сніжинку-балеринку, а потім вона зливається зі снігом, і ти прощаєшся з нею. Вченими доведено, що однакових сніжинок не буває, вони всі різні. Це дійсно так, вони всі різні, неповторні. Сніжинка живе всього кілька хвилин, але вона народжується красивою, для того щоб танцювати.
Автор фото у цьому матеріалі - М. Волк
P.S.
Чомусь у пам'яті спливають спогади далекого дитинства, коли через низьку температуру тимчасово припиняли заняття у школах. Почуєш по місцевому радіо голос керівника районного відділу освіти (на той момент РОНО очолював Цвір Олександр Степанович, - прим.), вдень стаєш на лижі і гайда до лісу: слухати тишу (саме так - СЛУХАТИ тишу) та зробити кілька зимових фото. На той момент не було цифрових фотокамер, а користуватися доводилося "навчальнимми" фотоапаратами, типу "Смена-9М", які давали на фотокружку (керівником фотокружку на той момент був Артюх Сергій Іванович, - прим.)
Тож поділіться і ви, шановні читачі, своїми спогадами у коментарях.
|
-->
