Благословен, хто йде в ім'я Господнє!
Мир на небесах і слава у вишніх!
(Мф. 21: 9. Лк. 19: 38)
Сьогодні закінчується свята Чотиридесятниця і одночасно починається Страсна седмиця. Нинішнє свято: Вхід Господній в Єрусалим - свято торжества і радості.Ми радіємо нашому спасінню, яке Господь прийшов звершити.
Незадовго до Своїх хресних страждань Господь звершує велике чудо: воскрешає померлого чотириденного Лазаря з Вифанії. Тут Він востаннє являє Себе юдейскому народу, ще раз твердо і відкрито заявляючи, що він справді Той Месія і Цар, Якого вони чекають.Чудо воскресіння було звершене в присутності численних родичів померлого, і воно зворушило і збентежило серця людей.. Юдейські мрії про Месію як про царя земного, великого полководця і завойовника, неначе відходять у тінь. Серця людей просвітив промінь надії, що Цей провідник любові і милосердя і є тим істинним Мессією і духовним Владикою, на прихід Якого вони так чекали.
І ось після чуда в Вифанії Христос урочисто входить у столицю Ізраїльського царства, у святе місто Єрусалим. Багато людей вийшло йому на зустріч і з'єдналися з тими, які супроводжували Його. Деякі люди при цьому розстеляли свій одяг на дорозі, інші ж різали пальмове віття і кидали їх під ноги Спасителю. Ті, хто супроводжували і зустрічали Господа Ісуса, вітали його урочистими словами, вигукуючи: "Осанна Сину Давидовому! Благословен, хто йде в ім'я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!" (Мф. 21: 9; Лк. 19: 38). Так урочисто і радісно зустрів ізраїльський народ свого Царя, Якого так довго чекали.
Але народ ізраїльський сподівався, що входячи до Єрусалиму, Христос візьме в Свої руки земну владу. Бачачи Його силу повертати людям життя, уздоровлювати і воскрешати померлих, люди вбачали в Ньому містичного полководця, який наділений надприродною силою. Вони чекали, що Він стане очікуваним Месією, Який визволить народ від всіх завойовників і відомстить за всі страждання Свого народу.
Але що ми бачимо: Цар світу входить не як переможний воєвода, а як смиренний і бідний раб. І тут ми бачимо великий Божий розум. Господь повчає нас не лише словами, а ділами і предметами. Христос показує, що всяка земна слава з часом щезає, зникає, як дим. Але є інша слава, незмірно більша,- слава чеснотного смирення, лагідності, доброти, бо ці духовні якості незмірно вищі за всі зовнішні атрибути сили, слави і земної влади.
Христос входить до священного міста, щоб добровільно постраждати, перенести хресні страждання за всіх нас і виявити приклад величного самозречення. Через це самозречення Господь увійшов у Свою славу. Для втілення найвищої правди і найсправедливішого правосуддя Божого потрібна була жертва, і цією жертвою став Ісус Христос. Ця жертва необхідна і нині. Якщо ми, християни, хочемо приєднатися до слави Христовї, то треба приєднатися до Його самозречення. Це означає відмовитися від зла, зректися свого самолюбства, перемогти в собі гординю і переродитися задля добра.
Дорогі браття і сестри! Господь сподобив нас пройти ще одну святу Чотиридесятницю. Ці священні дні символізує все наше життя, адже наше життя - це час трудів і подвигів, це постійне покаяння і вдосконалення, час нашого приготування до вічної Пасхи у Царстві небесному. Великий піст, як і все наше життя, - це шлях до Бога. Але не забуваймо, що і сам Бог завжди йде на зустріч людині. Бог став людиною, щоб прийти до нас, і в нинішній день Він іде назустріч нам і входить у священне місто нашої душі. Зробимо ж так, щоб ця зустріч була достойною.
...Підходячи до Єрусалиму, Господь заплакав над ним, Він плакав над черствістю сердець і нерозкаяністю людською. Ісус Христос проповідував їм про Царство Небесне впродовж трьох років, творив чудеса, заспокоював розбурхане море, але тільки деякі побачили в Ньому Месію і Спасителя. Господь проповідував їм три роки, а ми все своє життя слухаємо Його повчання, до нас безперестанно лунає євангельське благовістя, а ми залишаємося байдужими. Не допомогли сльози Спасителя Єрусалиму, не допоможуть вони і нам, якщо ми не зрозуміємо істинної мети нашого життя.
Дорогі браття і сестри! Маючи визначений нам час для подвигів удосконалення нашої душі і всього нашого життя, намагаймося перемогти в собі всі похоті тілесні і душевні, прикрасьмо свої душі милосердям, смиренням, терпінням, лагідністю і довершеною мудрістю. Якщо ми зуміємо вмістити це в собі, то і Сам Бог житиме в нас, а ми житиме в Ньому. Амінь.
Епіфаній (Думенко), архієпископ
"На шляху до спасіння: проповіді, слова, послання, промови, доповіді, інтерв'ю".
(скорочено)
|
-->
