Автор - Ганна Високос, "Деснянка" №47 (627) від 17 листопада 2016
Зміни у будь-якій галузі життя завжди викликають дискусії, суперечки, часто - побоювання, щоб не стало гірше.
Особливо суспільство тривожать реформи, що стосуються дітей. І це зрозуміло, адже діти - найцінніше, що має людина і країна.
Де вчитимуться сільські школярі, у яких педагогів, які знання отримають, що буде з учителями малих шкіл, які планують закрити?
На ці та інші запитання відповідали учасники круглого столу «Формування нової моделі освітніх закладів»: начальник Управління освіти і науки Чернігівської ОДА Микола Конопацький, проректор із науково-педагогічної та виховної роботи Чернігівського національного педуніверситету ім. Т. Г. Шевченка Анатолій Тимошенко, голова громадської організації «Жменя», депутат міської ради Регіна Гусак, директор Ріпкинської загальноосвітньої школи №2 Сергій Лебедко, вчителька названої школи Наталія Кучерява та голова курсантсько-студентського самоврядування Чернігівської академії державної пенітенціарної служби України Андрій Афанасенко.
Крім великої території, ще й складна демографія - Реформування освітньої галузі триває в усій країні, - сказав Микола Конопацький. - Новим законом про освіту передбачено привести структуру вітчизняної освітньої галузі у відповідність до потреб сучасної економіки та інтеграції України в європейський економічний і культурний простір. До закону було внесено й зауваження освітян Чернігівщини, адже кожен регіон має свої особливості. У нас, крім великої території, - складна демографічна ситуація. Все це впливає на формування нової мережі освітніх закладів.
Часу на роздуми небагато, адже запровадження 12-річної системи освіти для початкової школи передбачено з 2018 року, для учнів 5-9 класів (базова освіта) - з 2022-го, для старшої школи (профільна середня освіта) - з 2027 року.
Наша область давно має один із найгірших демографічних показників у країні: учнівський контингент області скоротився на 43 тисячі (32%). Тому заходи з оптимізації шкільної мережі розпочалися з 2005 року. З того часу закрито 228 шкіл (29,5%).
Але підхід Міністерства освіти такий, що початкова школа має бути в тому селі, де живе дитина. Першокласники вже з 1 вересня нинішнього року навчаються за новою програмою, основна ідея якої - дати дитині змогу проявити свої здібності і таланти. Адже поганих дітей немає, кожна дитина -унікальна особистість.
Стан освітньої мережі Чернігівщини
У 2016-17 навчальному році в області функціонує 546 загальноосвітніх шкіл: 394 -у сільській місцевості, з них малокомплек-тних - 291 (53,3%). Цей статус має кожен другий заклад в області. По країні в середньому - кожен п’ятий.
У нашому регіоні діють 183 школи І-ІІІ ступенів, учнівський контингент яких 100 і менше учнів. У 92 школах І-ІІ ступеня - по 40 і менше учнів. А в 14 початкових школах навчається менше 10 учнів. У 38 малокомп-лектних школах немає 10-го або 11-го класів. У 5 школах немає старших класів.
До опорних шкіл підвозять дітей з 690 населених пунктів. Такого немає ніде в Україні. Щоденний пробіг 264 шкільних автобусів -до 13 тисяч кілометрів, працює і орендований транспорт. Цьогоріч придбано 34 нові автобуси.
Внаслідок оптимізації освітньої мережі (на початок 2016-2017 навчального року закрито 32 школи, у 12 - понижено ступінь) вивільнено 158 педагогів. Із них 78 працюють нині в інших навчальних закладах, 36 пішли на пенсію, решта - знайшли іншу роботу.
Утримання одного учня в школі протягом навчального року по країні становило 8 898 гривень. А середня вартість утримання учня в нашій області - 12 329 гривень. У мало-комплектних школах цифра сягає 20 тисяч гривень, а є й такі, де навчання однієї дитини обходиться в понад ЗО тисяч.
Сьогодні у загальноосвітніх школах області навчається 91,3 тисячі учнів. Під час затвердження Державного бюджету враховується середня вартість утримання учня незалежно від того, де він навчається - у густонаселеному регіоні чи на Чернігівщині. А для сільських шкіл середню вартість (минулого року - 8 898 гривень) множать на коефіцієнт 1,7.
Втім, це не рятує ситуацію: на зарплати, комунальні послуги, розвиток матеріально-технічної бази, капітальний ремонт коштів не вистачає. Тому невчасні виплати зарплат учителям стали «хронічною хворобою» Чернігівщини.
Цьогоріч освітянам не вистачило 132 мільйони гривень. І керівництво області знову звернулося до Кабміну стосовно виділення додаткових коштів освітньої субвенції, щоб погасити борги перед учителями. Наразі це питання розглядають в уряді. Але хіба це вихід?
Не треба красти у дітей майбутнє
Нинішнього навчального року держава не фінансує школи, у яких менше 25 учнів (окрім початкових). Торік таких навчальних закладів в області було 79: 62 школи І—II, І-ІІІ ступенів і 17 початкових. Місцеві органи влади ухвалили рішення про закриття 20 шкіл, було призупинено діяльність 11 (батьки перевели дітей в інші заклади), одну реорганізовано в дошкільний заклад. Загалом на 1 вересня 2016 року в області закрито 32 школи.
За словами голови облдержадміністрації Валерія Куліча, ця цифра мала бути більшою, у межах 62. Але люди різними способами збільшили кількість учнів: у Ріпкинському районі брали дітей зі Славутича, вдавалися до інших спекуляцій. Тому такі школи досі функціонують.
- Є шість шкіл, де навчаються від 6-ти до 24-х учнів. Ці заклади утримують органи місцевого самоврядування або сільськогосподарські підприємства, - наголосив очільник області. - Проблем із фінансуванням там немає, але стоїть питання якості знань. У нас дуже сумна статистика: якщо за минулий навчальний рік рівень незадовільного складання ЗНО в міських школах становив 8%, то в сільських - 28%. Ситуація, коли один учитель викладає десяток предметів - типова для малокомплектних шкіл. Тому головне питання - якість знань дітей, які навчаються в таких школах. Яку вони отримають освіту і яке майбутнє?
Школи закриває саме життя
Тим, хто звинувачує управлінців у закритті шкіл і нібито нищенні села, керівник обласного управління освіти Микола Конопацький відповідає:
- Школи закриває саме життя. І гасло «буде школа - буде село» давно потрібно переосмислити. Буде в селі робота, діти - тоді буде і школа. А сьогодні треба пам’ятати, що дитина має лише один шанс отримати якісну освіту, і від цього залежить її подальша доля.
Раніше під час вступу до вищих навчальних закладів приймальна комісія могла зробити поступку сільським обдарованим дітям, а тепер комп’ютер, обробляючи результати ЗНО, поблажок не робить. Тож основне завдання реформи в нашому регіоні - забезпечення дітей якісними умовами навчання для отримання якісних знань. А де найкраще це зробити? Певно, там, де є хороша матеріальна база і кадровий потенціал.
Модель закладу, що навчає якісно
- Ми почали робити школу базовою у 2003 році, - каже директор Ріпкинської ЗОШ №2 Сергій Лебедко. - Були чи не першими в області. Сьогодні наша школа - одна з найкращих опорних шкіл Чернігівщини.
У Ріпкинській школі №2 працює 63 педагоги, з них 8 -методистів, третина - 23 - мають вищу категорію, 12 -старшу категорію. Під час навчального процесу використовують аж 13 мультимедійних комплектів, є сучасні можливості для вивчення всіх предметів. Школа дає профільну професійну освіту: учні безкоштовно отримують три категорії водійських прав, посвідчення операторів комп’ютерного набору. Є можливість навчатися у Школі мистецтв і вступати до художніх закладів. У старших класах діють гуманітарні профілі. Попит на таку освіту є, тому її потрібно розвиватися.
- Торік серед п’яти випускників області, що здали ЗНО на 200 балів, була і наша учениця, - каже Сергій Лебедко. - На безкоштовне навчання у престижні виші вступає 75% наших випускників. Нині у школу їздять чотирма автобусами 106 учнів із 16 сіл за 25-30 кілометрів. Це найбільше охоплення в Україні.
Або конкурентоздатність - або життя без турбот
Громадська активістка та депутат міської ради Регіна Гусак висловила свою позицію і як мама:
- Переконана, що батьки мають усвідомлено і відповідально обирати навчальний заклад. Якби у мене постало питання, куди віддати дитину, я віддала б у такий опорний заклад, як Ріпкинська школа №2. Бо навчання дитини - це запорука її щасливого майбутнього. До речі, в Польщі діти їздять на навчання за багато кілометрів, і в інших країнах також. Економія коштів - теж не останнє питання. Для депутатів місцевих рад важливо, куди вкладати гроші платників податків: в утеплення школи, де 20 учнів, чи де 300. Тож реформування освіти - це закономірний вихід із ситуації, що склалася.
Так роблять навіть у Німеччині
- Обласні освітяни-управлінці розуміють, як ліпше оптимізувати навчальні заклади в регіоні, - резюмує Микола Конопацький. - Є чимало закладів, які потрібно трохи переобладнати, і вони будуть готові працювати в нових умовах. Приміром, у Новгороді-Сіверському є гімназія з хорошою навчально-матеріальною базою, кадровим потенціалом і інфраструктурою (гуртожитки, їдальня, банно-пральний комплекс). Чому ж там не створити ліцей, де б діти могли жити з понеділка по п’ятницю? Так колись у нас було. Так роблять нині і в Німеччині, підвозячи учнів і за 100 кілометрів. А ще треба вдосконалювати навчальні програми - відкинути те, що не знадобиться в житті, і спрямувати дитину на профілізацію.
Наші діти - в десятці найкращих
- Попри всі труднощі, випускники Чернігівщини за результатами ЗНО посідають 7-ме місце у країні, - зауважує Анатолій Тимошенко, кандидат історичних наук, доцент кафедри педагогіки та методики викладання історії Інституту історії, етнології та правознавства ім. М. Лазаревського Чернігівського національного педуніверситету ім. Т. Г. Шевченка. - Такий рівень знань забезпечують саме опорні навчальні заклади. Сьогодні нікому не потрібна школа тільки заради того, щоб вона була в селі. Люди мають розуміти вимоги часу і не створювати соціальну напругу з цього приводу.
Джерело - http://www.gorod.cn.ua/
| 
-->
