 Із весни на Чернігівщині взялися за наші багатостраждальні дороги. Десь це «роботи з капітального та поточного середнього ремонтів», десь — «ліквідація ямковості». На сайті Служби автомобільних доріг в області (http://new.ch.ukravtodor.gov.ua/) є перелік автошляхів, на яких розпочалися, тривають чи завершилися роботи, де вони плануються, скільки ямок і тріщин ліквідовано тощо.
Почали ремонтувати дороги й у Семенівській об’єднаній територіальній громаді. «Нарешті!» — радіють місцеві, адже деякі асфальтівки там не знали оновлень роками й навіть десятиліттями.
Дороги — як і по всій Україні
За іронією долі, прямуючи брати матеріал про ремонт доріг, на автошляху державного значення в Корюківському районі ми вскочили в такі ями, що угробили колесо. Добре, хоч одне, а не всі. До Семенівського району ми просто плелися, часу витратили більше, ніж зазвичай. Тож підготовка до інтерв’ю про жахливі дороги була відповідною.
Той четвер, 21 червня, був чи не найжаркішим перед нинішнім похолоданням днем. Втім голова Семенівської ОТГ Сергій Деденко не скаржився:
— Якраз хороша погода для ремонту асфальту. Робити це треба тоді, коли прикладаєш до нього руку й не можеш тримати — настільки він гарячий. Якщо ямка засипається хорошим асфальтом і влітку (а не в листопаді у дощ або сніг), то й результат має триматися довго.
Після зими наші дороги в такому самому стані, як і по всій Україні, — їх просто немає. Коли тане сніг, а потім ударяє мороз, то лід рве асфальт. Цього року й були такі погодні гойдання: відлига-мороз, відлига-мороз, і асфальт майже повсюди порвало.
19 червня ми залатали ямки на всіх центральних дорогах Семенівки та на в’їздах у місто. Заливали спеціальною емульсією разом зі щебенем. Далі підемо на села. Де ямок небагато, також приїдемо з емульсією і заладнаємо таким чином.
Звісно, багато хто незадоволений таким латанням, критикує. Голова громади і сам волів би повсюди постелити нове суцільне рівненьке полотно, але де на це взяти кошти? Та й заковика не тільки і не стільки у фінансах.
— Дороги в населених пунктах — наші, а поза населеними пунктами були у віданні «Облавтодору», їх мали передати на місцевий рівень. Ми сподівалися, що їх передадуть нам у громаду, тоді нам же й виділялися б кошти на них. Однак дороги перейшли на баланс Управління капітального будування облдержадміністрації.
Нам довели до відома суму — 2 мільйони гривень на наші місцеві шляхи, й попросили визначитися, які саме ремонтувати. Позиція ОДА — і наша з нею збігається — така: робити в першу чергу ті дороги, якими їздять шкільні автобуси, щоб забезпечувати нормальний підвіз дітей.
Отож, за місцеві дороги відповідає УКБ, проте ми зацікавлені, щоб їх зробили якісно, тому намагаємося контролювати. Сьогодні чернігівська бригада почала ремонт дороги із Семенівки на Карповичі, я щойно звідти.
Сергій Іванович провіз нас трохи далі, ніж працюють дорожники, — показати, в якому стані те полотно. Там не те що ями — асфальту практично немає.
— Ця дорога робилася 40 років тому. Щодня ці 15 км двічі на день долав шкільний автобус — возив 15 школярів. Їздив 20 кілометрів за годину, а взимку йому взагалі доводилося сповзати на узбіччя. Чесно кажучи, ми вже замучились ремонтувати автобус. Тож цю дорогу вирішили робити обов’язково.
Трохи раніше полатали асфальтівку до Янжулівки (цим займалася бригада Семенівського райавтодору). Там вона була ще гіршою, ніж на Карповичі.
Проблеми і плани
Принагідно поговорили з очільником ОТГ про інші проблеми, нагальні справи й задуми громади.
— У Семенівці багато покинутих занедбаних дворів. Із в’їзду з боку Чернігова до центру я нарахував десь 70 нежилих хат. До 90% власників таких садиб померли, й хати не успадковані (робимо відповідні запити в БТІ та відділ РАЦСу). Звісно, коли двір більш ніж 20 років стоїть порожнім, він заростає, хата руйнується. Якщо будинок неприватизований, ми через виконком знімаємо присвоєний йому номер і цю землю можемо передавати комусь у користування. Пропонуємо сусідам. Хтось забирає, хтось не хоче. Щоб окультурити обличчя нашого міста, в безгосподарних садибах ми почали вирубувати чагарники, прибирати напіврозвалені хати. Аби люди, які заїжджають у Семенівку, бачили: вони у місті, а не в якійсь глушині.
Коли вирізаємо чагарники, то все, що схоже на дрова, забираємо для котелень. Для всього, що менше, застосовуємо подрібнювач для щепи, який поки що орендували у підприємця Юрія Сенька, спасибі йому! Як розбагатіємо, купимо власний. Цей агрегат дуже корисний: і сміттєзвалище не переповнюється такими відходами, і щепу також можна використовувати як паливо.
Іще головою РДА (до обрання у жовтні 2017 року очільником громади Сергій Деденко півтора року керував Семенівською райдержадміністрацією. — Авт.) я почав і продовжую займатися тим, щоб усі котельні перевести на тверде паливо. Це економічно вигідно. Наприклад, Костобобрівська школа, яку ми торік перевели на тверде паливо, до цього споживала газу десь на 500 тисяч гривень. Котельня нам обійшлася у мільйон гривень. Два сезони — і ми вже у плюсі. І гроші за паливо залишаться в районі, бо дрова ми купимо у місцевих. Зараз саме остання школа в громаді відмовляється від газу.
Сергій Іванович привіз нас на подвір’я Семенівського закладу загальної середньої освіти №3, де поряд із газовою котельнею недавно почали зводити твердопаливну.
— До кінця літа плануємо завершити, щоб взимку вже опалюватися брикетом і дровами. Підрядник і бригада — з Чернігова. Газову котельню збережемо до кращих часів — можливо, колись газ буде дешевшим, ніж дрова.
Також недавно ми придбали шкільний автобус для Костобоброва. Великому селу Погорільці виділили 800 із лишнім тисяч гривень на заміну вікон у школі.
За інфраструктурну субвенцію хочемо придбати сміттєвоз. Плануємо забирати сміття не лише по місту, а й у селах громади. Хочемо в Семенівці розширити мережу водогону — ще дві вулиці забезпечити комфортом. Зробили проекти з вуличного освітлення в тих селах, де його ніколи не було. Зараз шукаємо резерви для їх реалізації.
Маємо велику потребу і бажання купити вишку для обрізання дерев (ми згадували про це у попередньому номері в матеріалі «Оговтуються від бурі». — Авт.). Однак гроші якраз на неї — 1 мільйон гривень — віддали на зарплати нашим медикам, адже держава не додала на це субвенції. Її на первинну ланку дали нібито на півроку, а вистачило на три місяці. Ми були змушені покрити цей прорахунок держави, адже якщо люди не отримуватимуть зарплати, вони просто звільняться й поїдуть на заробітки.
Отож, звісно, не все так гладко, як хотілося б.
— Наша громада на півночі, промисловості, на жаль, немає. Підняття мінімальної зарплати загнало нас у бідність. Уже маємо дефіцит із фонду зарплат — 8 мільйонів гривень, вже у серпні відчуватимемо брак коштів.
Інфраструктурна субвенція від держави розподіляється в залежності від кількості населення і території. Три великих сільради Семенівського району — Іванівська, Жадівська й Орликівська — в нашу громаду не ввійшли. А займають вони третину території, з ними ми мали б іще зо два мільйони гривень. Після останньої сесії міськради запропонували всім трьом приєднатися до нас — хай думають.
Аліна КОВАЛЬОВА,
Семенівська ОТГ.
Фото автора та з архіву Сергія Деденка
| 
-->
