 За матеріалами прес-служби ДП "Семенівське лісове господарство".
Минуло вже більше сорока років, як в далекому 1975 році з Полтавщини до Семенівського лісгоспзагу, разом з сімнадцятьма випускниками Лубенського лісного технікуму, приїхав Микола Терно. Молодий дев'ятнадцятирічний хлопець не вагаючись став жити в лісовому селі Орликівка, працюючи помічником лісничого. Після військової служби він повернувся на рідне підприємство. Через сім років йому вже довірили керувати Орликівським лісництвом. В той час це був потужний підрозділ держлісгоспу, де працювало більше 50 чоловік, тільки одна лісокультурна бригада нараховувала одинадцять жінок, які все літо працювали з сапками на доглядах за лісовими культурами.
Молодий лісничий вміло керував таким колективом, виконуючі виробничі завдання. В той час окрім лісозаготівель, лісовідновлення та доглядів за лісовими культурами в лісгоспі велась заготівля, закупка та переробка грибів. Три грибоварні Орликівського лісництва що розташовувались в селах Орликівка, Баранівка, Первомайське за сезон переробляли близько 35 тон грибів.
В Орликівці Микола Петрович одружився, тут народились його діти. До речі, з дружиною Світланою він пліч-опліч живе та працює в одному підрозділі вже тридцять пять років. А син Ігор пішов стежкою батька - отримав вищу лісову освіту та працює в держлісгоспі інженером.
У 1989 року родина М.Терно переїзджає в Семенівку, де Микола Петрович керував цехом переробки деревини, лісоскладом. Зараз він майстер нижнього складу Семенівського держлісгоспу - тут концентруються всі лісосировинні ресурси підприємства. В його обов'язки входить приймання лісопродукції, сортування та організація навантаження її споживачам. Це відповідальна робота, яка потребує високих професійних знань.
Сорок років роботи в Семенівському держлісгоспі поважна дата, та Микола Петрович продовжує працювати, передаючі ввесь свій досвід роботи молодому поколінню працівників .
| 
-->
