 Перші документально зафіксовані спроби штучного лісорозведення на Семенівщині відбувались у середині 19 століття.
На той час велику територію навколо Семенівки /більше 500 га/ займали піски, які дуже дошкуляли місцевим жителям під час буревіїв. Історія виникнення цієї, так би мовити пустелі, точно невідома, скоріше за все це були зруби соснових лісів після корчування або ж сильно виснажені сільськогосподарські землі.
У 1840-х роках семенівський поміщик Ладомирський започаткував роботу із заліснення пісків у своєму господарстві. Він наказав декільком тисячам своїх селян-кріпаків висадити з кожного двору по 100 дерев сосни і берези. Про технологію робіт того часу відомо лише, що дерева висаджувались під лопату - і люди працювали неохоче. Все ж було заліснено більше 540 га пісків - і ці посадки виявились дуже вдалими. На місці колишньої пустелі зашумів молодий сосново-березовий ліс (про це навіть повідомлялось у "Лісовому журналі" за 1900 рік). І сьогодні залишки тих лісів збереглися в зеленій зоні навколо Семенівки. Крім посадок сосни та берези, проводили й шелюгування пісків, що сприяло появі соснового та березового самосіву.
Це були ліси, створені на нелісових землях. Перший же досвід створення лісових культур на зрубах на території сучасного Семенівського лісгоспу описаний у книзі "Очерки по истории лесокультурного дела в Украине" /Редько, Бузун, Редько, 2005/. Він був розпочатий в Обрубно-Селінській дачі Баранівського казенного лісництва, яке розташовувалося в колишньому Сосницькому повіті Чернігівської губернії. Ця дача складалась з трьох окремих частин і межувала з селянськими лісами поселень Радомка, Погорільці, Білошицька Слобода, Прибинь, а також Барановською і Єланською дачами Баранівського лісництва і лісами Корюківського товариства великих землевласників.
Лісничий, що завідував дачами, проживав у Холмах. У штат лісництва також входили лісний кондуктор, культурний наглядач і лісова охорона - 2 об'їждчики і 8 лісників. Загальна площа дачі у 1915 році становила 3285 га. Найбільш поширеними у той час були соснові насадження. Майже таку ж площу займали осикові і березові насадження і дещо меншу - деревостани дуба і граба.
При впорядкуванні лісів для соснових і дубових деревостанів було встановлено 100-річний оборот рубки, для м'яколистяних - 60-річний. 
Призначалися кулісні рубки з шириною куліси 40-60 м для сосни і 100 м - для листяних порід. На вирубках з-під сосни залишали насінники у кількості 20 штук на гектарі. Але і кулісні рубки, і насінники дуже рідко виправдовували своє призначення. Вирубки, як правило, вкривалися густим злаковим покровом /а в більш багатих умовах - порослю листяних порід/, який дуже ускладнював не лише природне, а й штучне відновлення. Оскільки природне поновлення в жодному місці не відбувалося, на дачі з 1901 року почали створювати лісові культури сосни.
Отож для створення культур висівалося насіння з шишок сосни, які закуповувалися у місцевого населення. Насіння добували за допомогою ящичних шишкосушилок. Вихід його складав у середньому 1,5 кг з одного центнера шишок. Для вирощування посадкового матеріалу на дачі було закладено постійний і тимчасові розсадники.
При створенні культур сосни на дачі застосовувалися і посадка, і посів. До 1910 року всі культури створювалися без попереднього сільгоспкористування, а з 1910-го всі лісосіки госпчастини "Б" віддавалися місцевим селянам на три роки, так звані "ляди". Першого року сіяли просо, на другий - пшеницю або ячмінь, на третій - жито. Після збору врожаю селяни мали зробити намітку майбутніх рядів і по рядах провести борозди.
Посівом сосни займалася ланка з 3 чоловік. Перший ішов по посівному ряду і сапкою готував смугу шириною 35 см. Другий робітник дерев'яним бруском проводив посівну борозну, а третій висівав насіння і присипав землею.
Догляд за лісовими культурами був недостатнім. Обстеження їх стану, проведене у 1915 році студентом Петроградського лісного інституту Д.Шапошниковим, показало, що 40 відсотків лісових культур мали середню приживлюваність, 40 - хорошу, 20 - загинуло. Сьогодні Обрубно-Селінська дача віднесена до Перелюбського лісництва Холминського лісгоспу. Частина її входить до складу Радомського лісництва. В урочищі "Радомська дача" збереглася стара квартальна мережа. Змінилася лише нумерація кварталів.
Порівняння таксаційних матеріалів 1971 року, проведене авторами книги, показало, що в урочищі в попередніх межах збереглися практично всі лісові культури 1901-1915 років створення. Кілька років тому частина з них була вирубана (в порядку рубок головного користування), а частина залишилася завдяки тому, що урочище "Радомська дача" отримало статус заповідного.
Баранівська дача колишнього Барановського лісництва віднесена до Орликівського лісництва. Тут збереглися кулісні посадки сосни віком понад 90 років. Вік дубових насаджень сягає 100 і більше років. Осика уражена непарним трутовиком, береза перестигла, дуб всихає, особливо в останнє десятиліття. Але це вже тема для іншої публікації.
Андрій ДУДКО, ДП "Семенівське" лісове господарство
Більш детально - http://semlis.com.ua/page/2/
| 
-->
