 Нещодавно на шпальтах обласного тижневича "Вісник Ч" (#21) розміщено публікацію про Семенівщину. Отже, наводимо її на сторінаках нашого сайту . Автор статті - Валентина Островська .
У селі Тимоновичі Семенівського району скандал.
Вісім депутатів з дванадцяти проти сільського голови 45-річного Рустама Бурея.
Вимагають звітності про розпорядження бюджетними коштами, бо підозрюють його у нечесності.
«Щоб діти не мерзли, довелося валити дерева біля школи»
 — Був схід села. Я запитав, скільки грошей надходить у сільську раду за оренду землі? За використання лісу? Відповіді не отримав, — розповідає член виконкому 59-річний Микола Шевчик. — Поцікавився, чому керівництво сільради виписало собі премії майже 90 тисяч гривень. Саме про таку суму говорять у селі.
Восени у районній газеті вийшло інтерв’ю з головою Семенівської РДА Сергієм Деденком. Він сказав: «6 сільські ради, котрі примудряються нараховувати своїм працівникам додаткові необов’язкові надбавки до заробітних плат. Якщо не брати до уваги місто, де бюджет не можна порівнювати з сільським, безумовним лідером з цих виплат є Тимоновичі... В той час, коли в Жадовому купують нові твердопаливні котли та будують бетонні паркани в центрі, в Тимоновичах виплачують стимулюючі надбавки до зарплат працівникам сільради». Та і про ці гроші Бурей не сказав людям нічого конкретного. Окрім того, що це наклеп на нього.
У лютому в школі виникла критична ситуація. Не було чим топити. 65 учнів могли перемерзнути і захворіти, — продовжує Микола Петрович. — Ми просили: «Рустаме Давлатовичу, допоможіть (директор школи теж член виконкому), купіть десять складометрів дров, це ж у межах двох тисяч гривень». Думаєте, відреагував? Щоб діти не мерзли, довелося валити дерева біля школи, тиру, кладовища. Все це робили працівники школи.
Хто з орендаторів і скільки платить за майно громади в бюджет, таємниця. Кімнату в будинку культури здав підприємцю під магазин. Скільки грошей надходить за це в сільраду, не каже.
Бюджет – таємниця
 Підтримує Миколу Шевчика 42-річна Оксана Хомуська, заступник директора Тимоновицької школи, голова постійної комісії з соціального розвитку:
— Сім запитів написали, куди йдуть кошти з бюджету, відповіді немає. Щоб провести сесію по затвердженню бюджету, довелося запрошувати голову Семенівської райради Василя Малковича. Бурей не став оголошувати, куди і скільки буде грошей направлено, зокрема на зарплати бухгалтеру, собі та інші етапі витрат. Тільки з третього разу, на прохання Малковича, ми проголосували за бюджет, за умови внесення в подальшому змін. Хотів залишити секретарем ту ж, що на цій посаді працювала. Та ми обрали свого кандидата. Це голову дуже розлютило.
— Що він тільки витівав, коли ми відмовилися голосувати за його протеже. І алкашками, і конченими нас обзивав. Кричав: «Я тут хазяїн, і буде, як я сказав», — розповідає депутат 49-річна Ольга Іваненко.
— Голова відчуває безкарність. Вважає себе королем, — каже про Рустама Бурея лісник 50-річний Микола Старостенко. — Коли треба, ніколи не застанеш його на роботі. Захотів, пішов у відпустку. У нього трактор. Тільки почалася оранка, він не на роботі, а на городах. Щоб випередити інших трактористів, собі більше захватити. Раніше навіть відпустки не брав. Робочий час, а він на тракторі. І це все село бачить і знає. Хто контролює його відпустку, хто пише табелі, надає з бюджету зарплату?
Збирав гроші за воду без квитанцій
 — Його не цікавить думка депутатів, — додає соцпрацівник 51-річна Ольга Сиротська. — Просила: «Рустаме Давлатовичу, дайте лампочку. У нас темно на вулиці, живу у селі Заріччя. Електрики їздять, я попрошу, вкрутять». — «Я сам поставлю». Потім передав два ліхтарі. Я пішла до сусіда: «Не полізу, високовольтна лінія, уб’є», — сказав.
У Заріччі на цвинтарі хащі. Ми організували суботник. Голови немає. Тільки надвечір приїхав з бензопилою. Думаю, вона куплена за бюджетні гроші. Одне дерево завалив, бензин скінчився. Нащо ти їхав, коли бензину не мав? Один дачник дав пальне, але тільки щоб прибрати біля могил рідних.
Людей, які нас підтримують, звільняють. Так сталося з худруком клубу. У неї двоє діток, відповідальна, порядна. Колодязі він, бач, чистить. Цікаво, за чий рахунок? У Медведівці і Луб’яному зняв «крутилку», люди жаліються, води не набрати.
 — Крутить, мутить. Я це на собі відчула, — каже про Рустама Бурея депутат 52-річна Тетяна Сердюкова. — Ми платимо за воду для коня і для корови. У нас є вулиця Піски. По ній голова ходив і без квитанцій, без нічого, збирав з людей гроші за воду. Сума залежала від кількості членів сім’ї і голів худоби. Так тривало з 2006 року.
Хоча в цей час на папері існував комунгосп. Одного разу я потребувала квитанцію. Так він поліз у шахту і перекрив мені воду. Тоді я подала заяву в прокуратуру. Піднялося районне начальство. Він швидко той комунгосп закрив, хоча ні архівів, ні фінансових звітів ніхто з нас не бачив. Нове відкрив. Тепер ми стали платити за воду через пошту. Але голова сам продовжує ремонтувати водогони. А керівник комунального підприємства існує для галочки. У жилих дворах точки, торгують підакцизним товаром — спиртним і цигарками. А голова пише у райдержадміністрацію, що такого в селі немає.
Навіть підліткам алкоголь продають. Хочемо жити, як в Іванівці, Костобоброві, Жадовому, ходити в теплий клуб. А у нас у клубі ніяких культурних заходів не проводиться. Вирішили на сесії купити тенісний стіл для молоді. Та голова ігнорує. На 22 квітня просили провести сесію, щоб заслухати його звіт, пішов у відпустку. Остання сесія у нас була ще 10 лютого.
«Обнаглів!»
— Обнаглів! У мене донька померла. Я опікун внука. Він хоче вступати до Чернігівського ліцею з посиленою військовою підготовкою. Йому 15. Мені треба зі статусу опікуна переходити у піклувальника. Для оформлення документів ще потрібне рішення виконкому сільради. Ходила, молила: «Рустаме Давлатовичу, зберіть виконком». А він ні в яку. Довелося головам райради і райдержадміністрації скаржитися. Тільки після цього зібрав, було це минулого тижня, — жаліється Тетяна Сердюкова.
Ольга Іваненко додає:
— Хотіли розчистити хащі, вирубати в центрі села, прибрати зупинку. Так кричав: «Я на вас екологів і прокуратуру викличу». Фотографував нас на мобільний.
Я підприємець. Просив гроші на цукерки на свята. Раніше давала, цьогоріч відмовила. Краще на ці гроші кілька банок фарби купити. Якщо голова не звітує перед людьми про гроші, значить, там щось не чисте. Ми вимагаємо грунтовної перевірки фінансової діяльності сільради. За цей, минулий роки.
Скаржилися депутати і нате, що рішення, які вони приймають, не виконуються. Зокрема, виділили 500 гривень на ФАП, на закупку найнеобхідніших ліків, щоб людям не треба було їхати до міста. Натомість, голова виписує премії техпрацівнику та бухгалтеру, яка з’являється на роботі кілька разів на місяць.
«Якби був поганий, чи обрали б утретє?»
Вирішила розпитати Рустама Бурея. На роботі його не було (відпустка). Вдома теж не виявилося. Дружина 45-річна Наталія Миколаївна, вчитель фізики і математики місцевої школи, говорить:
— Чоловік уже втомився від того бруду, що на нього ллють. Якби він такий поганий був, невже б його люди обрали втретє? Він переміг з розривом 80 голосів. Це при 350 виборцях. Усе його життя на виду. Про 90 тисяч премій неправда. Аби щось знайшли, він би вже не працював.
— Голова фарбує паркани, ремонтує колодязі. Хіба це правильно?
— Він цього не соромиться. Більше ходить у брудному, ніж у чистому. Все на добровільних засадах. Директор комунгоспу йому допомагає. Чоловіка не люблять, бо він все робить правильно.
Таки додзвонилася до Рустама Бурея:
— У мене немає бажання спілкуватися. Перевірки йдуть одна за одною. За півроку вже було п’ять. У кожного голови є своя опозиція. Вони вели свого кандидата, а переміг я.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №21 (1568)
|
-->
