 Марія Пучинець, Чернігівщина №8 (565) від 25.02.2016 р., http://zemlyaivolya.net/
Фермерське господарство «Салімон», розташоване в селі Іванівка Семенівського району, – класичний сімейний бізнес. Своє господарство для Віталія Васильовича Салімона – не тільки прибуткова справа, а й хобі всього життя.
Закупівлею бичків, їх вигодовуванням, продажем та вирощуванням зернових культур займаються батько, мати, дочки й зять. А, так би мовити, ідейним натхненником і директором господарства всі визнають його – 53-річного Віталія Салімона.
Перші кроки до фермерства він зробив ще у далеких 80-х роках минулого століття після того, як повернувся з армії. На запитання, чому саме вибрав такий життєвий шлях, відповідає без сумнівів: «Мене завжди вабила робота на землі, адже мої батьки – хлібороби. Я виріс у селі і завжди хотів, щоб воно розвивалося, ставало багатшим. гарнішим. А конкретним поштовхом став розпад колгоспу. І коли почали створювати перші фермерські господарства, я вирішив ризикнути».
З дитинства на землі
 Майже все життя пан Віталій присвятив аграрній галузі і фермерству. З дитинства допомагав сім’ї доглядати за худобою, працювати на полі, він вмів і любив займатися сільським господарством.
«Життя було не простим. У сім’ї шестеро дітей. Я найменший, – згадує Віталій Васильович. – Батьки працювали в колгоспі. І я з дитинства допомагав по господарству. Ще тоді хотів пізнати якомога більше секретів, так би мовити, побачити успіхи, яких можна досягти у розвитку аграрної галузі, віддачу землі, віддачу тварин».
Після закінчення школи Віталія Васильовича забрали до армії. На його долю випала участь у війні в Афганістані. Ті роки чоловік згадує неохоче. Після армії пішов у колгосп трактористом.
«Якось вирішив взяти на відгодівлю бичків, – згадує Віталій Васильович. – Починав із дванадцяти голів. Спробував, справа виявилася прибутковою, тому наступного разу з товаришем Миколою Казановським взяли вже вісімдесят бичків. Тоді ми ще працювали у колгоспі і водночас займалися відгодівлею молодняка. У кінці 80-х років «пішла мода» на оренду землі. І я теж вирішив спробувати. Взяв в оренду ділянку, на якій колись була колгоспна літня ферма. Приміщення вже були порожні і розвалені. Відремонтував кошари, зробив загорожі і почав свою, вже власну, справу.
Вирощую бичків на м’ясо. Купую телят на фермах або в населення, рік тримаємо, ростимо, відгодовуємо, а потім здаємо на м’ясокомбінат, – розповідає фермер. – Наша ферма невелика. Якраз розрахована на родину. Так би мовити, сімейний бізнес. Купую бичків вагою 100-150 кілограмів, не більше».
Одним із секретів свого «бізнесу» пан Віталій вважає те, що не витрачає коштів на закупівлю комбікормів.
 «Я не купую для бичків комбікорми та інші домішки, – розповідає господар. – Годую їх тим, що на полях зберу. Із зерносховищ та приватних господарств забираю так звані «мертві» відходи, які вивозять на смітник (бур’яни, полова). Цим і підгодовую. Головна умова: в яслах їжа повинна бути завжди, тобто бики мають їсти досхочу. Затрати при такому вигодовуванні мінімальні, тому й прибуток майже стовідсотковий. Інакше не дуже вигідно».
У цій справі Віталію Васильовичу допомагає зять Сергій. Коли холодно, бичків тримають у загонах, а навесні вивозять на пашу.
«Коли вивозимо на пасовище, тоді наймаю пастухів і плачу їм, – каже фермер. – А зараз самі справляємось».
Окрім вирощування бичків, Віталій Васильович одночасно займається вирощуванням трав на насіння.
«В основному вирощую тимофіївку та райграс, – продовжує він. – Також сію гречку. Оскільки останнім часом попит на трави скоротився, вже у цьому році планую сіяти соняшник».
Злети і падіння
Та різні часи були в нашого героя: спочатку все йшло ніби добре, а потім вмить втратив все. Але вдалося піднятися і відновити господарство.
«90-ті роки… Всі ми знаємо, які вони були, – згадує Віталій Васильович. – Хтось витримав, але більшість прогоріли, втратили все, що мали. Тоді тяжко було навіть знайти бухгалтера. Адже всі вважали, що власне господарство – справа неперспективна. Саме в 90-ті мої поля два роки пустували, я їх не засіював. І здавалося — все, закінчилась фермерська доля. Та вистачило сил почати все спочатку. І не без підтримки й допомоги сім’ї та близьких друзів».
З Майданом у серці
 Віталій Васильович – справжній патріот. Разом із друзями - фермерами з перших днів був на Майдані під час Революції Гідності, відстоюючи право на краще життя. Стояв під кулями під час розгону Майдану.
«Так, на Майдан ми їздили всі, – згадує Віталій. – Возили всіх бажаючих із Семенівського району он тією машиною (показує рукою на автівку новообраного голови сільради Михайла Казанського). Страшно не було, було просто велике бажання щось змінити в країні. Новий, 2014 рік, зустрічали на Майдані разом із дружинами. Країна заплатила надзвичайно високу ціну за те, щоб гідність стала першою з чеснот кандидата на будь-яку посаду в Україні. І сьогодні можна сказати, що певні якісні зміни вже є. У всякому разі, хабарів поки що не просять».
==============
Читайте також:
ЯК ЗАОЩАДИТИ В ОПЛАТІ ЗА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ З ЗОННИМ ЛІЧИЛЬНИКОМ НА КОНКРЕТНОМУ ПРИКЛАДІ
|
-->
