Творчість - це талант, помножений на щиру працю. А творча людина - наче той колос, що налившись силою землі й сонця, дарує людям хліб.
Слово "творчість" одного кореня із словом "творити", тобто вкладати свої здібності, можливості, хист у якусь справу. Кожна людина приходить у світ з цією місією, адже в кожній закладено це велике призначення. Інша справа, що не кожен здатен повністю реалізувати цей щедрий дарунок долі, обділяючи себе і навіть суспільство…
...Нещодавно, 24 лютого, в літературно-мистецькій вітальні центральної районної бібліотеки, пройшла презентація книг нашого земляка Сергія Олександровича Петрусенка.
Сергій Олександрович Петрусенко народився в селі Погорільці Семенівського району Чернігівської області у 1966 року в родині вчителя Олександра Дмитровича та Параски Павлівни.
Закінчивши середню школу у 1983 році, вступив до ЧДПІ ім.Т.Г.Шевченка на історичний факультет. Через рік навчання в Чернігові був призваний до лав радянської армії. Отримавши військовий фах – механіка – телефоніста був направлений для проходження служби у Забайкалля на вузол зв’язку.
У 1986 році демобілізувався та продовжив навчання у рідному вузі. Через 4 роки завершив навчання та був направлений до Семенівського району на посаду вчителя історії, права та суспільствознавства. А так як в районі не було місця за дипломом, то був призначений ще й військовим керівником у Тимоновицькій середній школі.
На посаді вчителя історії працює вже 26 років. Під час роботи у Тимоновицькій школі викладав ще й спеціальний курс з географії та народознавство, економіку, ОЖЗ, захист Вітчизни.
Самостійно займається краєзнавством та дослідницькою роботою, за яку у 2015 році був нагороджений обласною грамотою.
Займається своїм фізичним рівнем розвитку та спортом. Зокрема, стаєрським бігом. Після армії здолав для себе дистанцію – 18 км, а зараз може за день проїхати на велосипеді біля 80 км.
У вільний час від роботи збирає гриби та ягоди, ловить рибу. Протягом навчання в інституті був активним учасником академічного, а потім народного співочого хору «Сівери».
Виховує сам двох дітей – сина Юрія та дочку Юлію.
З дитинства любить читати художню літературу, має власну бібліотеку, де нараховується понад 200 книжок.
Є серед них вже і власні книги видані у місті Чернігів. І тому, ми з превеликим задоволенням презентували книги «Історія села Тимоновичі в реальних історичних особах» та збірку віршів «Зустріч з прекрасним». А також книгу нещодавно видану районною бібліотекою «Життя прожити – не поле перейти…»
Здається, людина, відчувши в собі творчі здібності, захотіла подарувати їх людям, зрозуміла, що їй надана виняткова властивість радувати світ творами своєї душі та хисту. Сергій Олександрович Петрусенко - перш за все вчитель та дослідник, закоханий у свою справу, а по-друге поет, який простою мовою пише про кохання, людей та життя. Незважаючи на тяжкі випробування, які випали на долю Сергія Олександровича, він залишається відкритою, світлою, щирою та доброю людиною, як і його вірші.
Було дуже приємно, що на презентацію, підтримати свого колегу, приїхав вчительсько-учнівський, дружній колектив Тимоновицької середньої школи. Про талановиту людину, яскраву та неординарну особистість та вчителя від Бога дуже цікаво розповіла Хомусько Оксана Василівна, завуч Тимоновицької середньої школи.
Під акомпанемент вчителя музики Наполової Надії Василівни, Сергій Олександрович проспівав власноруч написаний гімн Тимоновичів і всім присутнім жінкам присвятив романтичну і мелодійну «Ніч яка місячна».
Багато віршів автора прозвучало на зустрічі, у виконанні самого автора та учениць Тимоновицької середньої школи Карасьової Ольги та Іваненко Христини.
На зустріч пройшов привітати з презентацією книг давній знайомий та однодумець Борис Анатолійович Баранов, методист по туризму Семенівського будинку творчості дітей та юнацтва. Він розповів про єдиний інтерес до історії рідного краю, відмітив його виняткову майстерність як екскурсовода.
Презентація пройшла в дуже теплій, дружній атмосфері та сподіваємося на нові зустрічі.
Інна Васильченко,
провідний бібліотекар ЦРБ
Україна моя!
Україна моя – благодатна земля,
В ній є все, що потрібно людині:
Високі Карпати й родючі поля,
Сині ріки й зелені долини.
Це край хліборобів – від батька до сина,
Це край гончарів та рибалок,
Це край патріотів, це рідна родина,
Де вірять ще й досі в русалок.
Україна моя – міст між Заходом й Сходом,
Родюча земля з працьовитим народом,
Поліські ліси і таврійські поля –
Це все Україна – країна моя!
Трипільська культура, Дніпро – Борисфен,
Красуня Десна та блакитний Ромен,
Одеса, Житомир і рідний Чернігів,
Батурин козацький, Корюківка, Ніжин –
Це все українські славетні міста,
Тут слава народу й понині жива.
Це край трударів, землеробів, митців,
Це край діячів, інженерів, співців,
Це наша земля – благодатна земля.
Славімо ж її всі річки та поля!
А перше за все прославляймо людину,
Що тяжко працює, згинаючи спину,
Щоб наша земля була вільна й багата,
Щоб кожний наш день був подібний до свята!
Милосердя
Життя ніколи не стоїть на місці,
Людина ж може це зробить
При тій єдиній лиш умові,
Що вже минула вирішальна мить.
Проходять роки, посивіють люди…
Із кожним днем все важче й важче жить,
Але кому цікаво знати муки,
Тим більше що, в кого і як болить?
Байдужа до всього людина
Сліпа, нудна та ще й пихата
Бабусям й дідусям в роках
Замінить нині ката.
Будуючи нову оселю,
Споруджуючи світлий дім,
Не забуваймо, що існує
Світ злиднів, де погано всім!
Довіра
Щоб сонце в небі засіяло,
І небом пролягла блакить
Нам всім потрібно вже немало:
У себе вірить та любить.
Вслухатись, розуміть з півслова,
Жити надією на мить,
Що завтра буде вже обнова
І краще в світі стане жить.
Щоб легко й весело жилося
Кожній людині на землі,
Щоб все задумане збулося
Ти вір, кохана, лиш мені.
Та довіряй свої всі мрії
На світле й гарне лиш життя,
Нехай задумане здійсниться.
Вперед – у райське майбуття!
|