Олександр Степанович Качура народився у 1935 році в м. Семенівці Чернігівської області; навчався у середній школі № 1. Батько Олександра – відомий партизан - Степан Опанасович, героїчно загинув у 1943 році, тому хлопчик ріс без батьківської опіки, що наклало відбиток на характер майбутнього науковця та державного діяча - хлопець виріс наполегливий, цілеспрямований, твердий духом.
Після навчання у 1952-1957 роках на радіофакультеті Московського електротехнічного інституту зв'язку за фахом інженер-електрик, працював на різних посадах у лабораторії Радіотехнічного заводу Міністерства суднобудівної промисловості міста Серпухов Московської області.
У 1963 році Олександр Качура переїхав до Києва і почав працювати на Київському радіозаводі Міністерства загального машинобудування, де за 21 рік пройшов шлях від начальника лабораторії до заступника директора з виробництва та експлуатації.
 З 1984 року Олександр Степанович - головний інженер, з 1988 року – генеральний директор Київського ВО імені Артема Міністерства авіаційної промисловості СРСР. З 1996 року – президент – голова правління Державної акціонерної холдингової компанії "Артем".
Історія підприємства «Артем» дуже цікава і насичена. Починалося все далекого 1892 року, коли на розі вулиць Львівської і Глибочицької виникли майстерні з лиття і обробки металу, які належали підприємцю Селецькому. Через чотири роки їх узяв в оренду інженер Ольшанський. Саме він ще в позаминулому столітті створив акціонерне товариство «Дніпровський машинобудівний завод» і зумів залучити кошти для розширення виробництва. Тут виготовляли обладнання для цукрових, винокурних та борошномельних підприємств, річкового пароплавства, залізниць, а також апарати для приготування мінеральної води.
Під час Першої світової війни завод на Лук’янівці взявся виконувати військові замовлення, що посприяло його подальшому розширенню. На початку 20-х років ХХ століття підприємство налагодило випуск обладнання для торфорозробок, легкої та харчової промисловості.
У перші п’ятирічки Київський машинобудівний завод імені Артема реконструювали.
Він постачав потужне обладнання для металургійних гігантів, що виростали в Маріуполі та Магнітогорську. Досягненням артемівців вважали також випуск конкурентоздатних машин для обробки шкіри, які мали попит у країнах Європи та Азії.
1940 року завод було підпорядковано наркомату авіаційної промисловості СРСР.
Відтоді він змінює профіль виробництва і переходить на виготовлення авіаційних агрегатів та озброєння для бойових літаків. Як тільки на околицях Києва пролунали вибухи фашистських бомб, підприємство евакуювали до Самари, де вже в серпні 1941 року було налагоджено випуск продукції для фронту. Відразу після визволення України почалося відродження заводу на його основній київській території. До вже освоєної техніки додалися реактивні установки типу «Катюша» для пуску реактивних снарядів із літаків штурмової авіації ІЛ-2 та ІЛ-10.
Післявоєнні роки стали періодом докорінної реконструкції й інтенсивної розбудови заводу. Його потужності зросли у десять разів. Почалася підготовка до випуску авіаційних керованих ракет класу «повітря-повітря», які вже у 1959 році пішли серійно.
У 1983 році на заводі імені Артема запустили у серію багатофункціональну авіаційну керовану ракету середньої дальності класу "повітря–повітря", виготовляли комплекси автоматичного контролю та підготовки до використання усіх видів авіаційних керованих засобів ураження. Матеріальна база оборонних підприємств давала можливість освоювати також кращі зразки товарів народного споживання. Об’єднання виготовляло вітродвигуни, машини для перероблення шкіри, сільськогосподарську техніку, молоковимірювачі, посуд 35 найменувань, дитячі іграшки тощо. На початку 1990-х років обсяги виробництва спецтехніки скоротились на 90-95%, об’єднання з його унікальним обладнанням і передовими технологіями стало ніби не потрібним.
Довелося збільшувати випуск продукції цивільного призначення. На базі спеціалізованих виробництв створили юридично самостійні підприємства, які одержали всі повноваження для фінансово-господарської діяльності. Завдяки цьому протягом кількох років вдалося збільшити частку замовлень, не пов’язаних із попередньою спеціалізацією, на 40-80%, зупинити відплив кадрів. З активізацією приватизаційних процесів в Україні постала проблема збереження єдиного комплексу з розроблення і серійного випуску сучасної авіаційної спецтехніки. У 1996 році, згідно з постановою Кабміну, замість об’єднання виникла державна акціонерна холдингова компанія "Артем", всі акції якої перебувають у власності держави. Холдинговій компанії надали статус спецекспортера, що неабияк сприяло відновленню колишніх і налагодженню нових зв’язків із зарубіжними замовниками. На довготривалій основі побудовано відносини з партнерами в Китаї, Індії. Артемівську продукцію знають у Малайзії, Сингапурі, Польщі, Словаччині та ряді інших країн.
1998 рік став для ДАХК "Артем" переломним – почалось відродження. За чотири роки обсяг виробництва зріс у 11 разів. До складу державної акціонерної холдингової компанії "Артем" входить 16 відкритих акціонерних товариств. Вони мають необхідне сучасне високопродуктивне і точне обладнання для виконання всіх технологічних операцій з механообробки, холодного та гарячого штампування металовиробів, лиття чорних та кольорових металів і сплавів, переробки пластмас, зварювання, нанесення гальванічних покриттів, деревообробки, виконання електромонтажних та складальних робіт тощо. Рік у рік артемівці нарощують виробництво товарів народного споживання. Освоєно випуск зварювальних напівавтоматів, сучасних пилососів і фенів, інвалідних колясок багатьох модифікацій, які не поступаються зарубіжним зразкам, але відчутно дешевші. Для потреб медицини підготовлено до виробництва хірургічний стіл, різні інструменти.
Олександр Степанович має багато нагород та звань: Почесний голова спостережної ради Державної акціонерної холдингової компанії "Артем", член колегії Державного комітету промислової політики України, член правління Асоціації "Київ" з питань промисловості і зв'язку, член Українського союзу промисловців та підприємців (УСПП). Був членом Партії промисловців і підприємців України, голова спостережної ради ТОВ "Артем-банк", член колегії Міністерства промислової політики України.
Окрім іншого, Олександр Качура - Заслужений машинобудівник України, Лауреат Державної премії УРСР (1984), нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом "Знак Пошани", трьома медалями; Почесною відзнакою Президента України, орден "За заслуги" ІІІ ступеня за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, освоєння і випуск конкурентоспроможної продукції, Почесною грамотою Кабінету міністрів України за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку вітчизняного машинобудування та багаторічну сумлінну працю; орденом "За трудові досягнення", медаллю "За ефективне управління".
Всі свої знання Олександр Степанович втілює і в науковій роботі – він являється автором та співавтором 12 наукових статей та 3 винаходів.
Указом Президента України за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку вітчизняного машинобудування, багаторічну самовіддану працю президенту – голові правління Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" Олександру Степановичу Качурі присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
1 січня 2015 року виповнилося 80 років від дня народження Героя України, голови правління холдингової компанії «Артем» Качури Олександра Степановича.
| 
-->
