Французький філософ Огюст Кон писав, що «не можна по-справжньому опанувати будь-якою науковою дисципліною, не знаючи історії її розвитку». Починаючи з найдавніших часів енергія - найважливіший чинник, що визначає життя людини й розвиток цивілізації. Історія енергетики від часів, коли людина оволоділа вогнем, енергією річок, вітру, й до теперішнього часу відображає постійний пошук, великі відкриття, накопичення й передачу від покоління до покоління знань, найважливіших досягнень в області пізнання законів природи.
Електроенергетика на Семенівщині (як і всієї Чернігівської області) також має свою історію, і основними етами розвигу цієї галузі ми ділимося на шпальтах нашого ресурсу.
На початок ХХ-го століття лише два міста – Чернігів та Новгород-Сіверський могли похвалитися наявністю джерел електричної енергії. У Новгород-Сіверському в 1901 р. повітове страхове товариство побудувало електростанцію, на якій встановило паровий котел, який працював на торфі та дровах і парову машину «Компаунд», від якої на ремінній передачі діяли дві динамо-машини постійного струму потужністю 60 кіловат та напругою 500 вольт. Основне призначення станції було забезпечення роботи системи зручного водопостачання. Крім того освітлювалось також кілька будинків в центрі міста. В 1912 році був додатково встановлений дизель-генератор К-60 виробництва Коломенського заводу потужністю 60 кінських сил.
Семенівський район, як і більшість в області, переважно сільськогосподарський. Тому, в довоєнний час про суцільну електрифікаційю не йшлося.
Використовувалися малопотужні нафтові двигуни, пізніше - дизельні, але їх застосування було локальне. У післявоєнні роки в районному центрі та в деяких селах працювали дизельні електростанції.
В Семенівці дизельна електростанція потужністю 221 кВт підпорядковувалася комбінату комунальних підприємств. У вересні 1963 року електростанція була передана в підпорядкування Менського міського району електричних мереж, який був тоді підрозділом Прилуцького виробничого підприємства електромереж.
У 1965 році електроенергію від енергосистеми (Холминської підстанції) одержали перші села району - Радомка та Чорний Ріг. У тому ж році в райцентрі був побудований диспетчерський пункт з виробничими приміщеннями та підстанція у с. Жадове, від якої електроенергію отримали ще кілька сіл району. А після спорудження в кінці 1965 року лінії електропередач "Холми - Семенівка", електрифікація поширилася на увесь район.
Семенівська ДЕС спочатку була прийнята на баланс Менського РЕМ Чернігівського енергоуправління сільського господарства, а через 2 місяці, в березні 1966 року, зупинена назавжди.
В січні 1966 року в районі організовано дві сіткові дільниці - Семенівська та у с. Жадове. Саме на них, в умовах відсутності необхідної технічної бази, готувалися спеціалісти, які незважаючи на зазначені труднощі, гідно виконували свої обов'язки.
В липні 1966 року наказом Міненерго УРСР було створено Семенівський район електричних мереж, в зону обслуговування якого з 1968 року входили Семенівський, Новгород-Сіверський та Корюківський адміністративні райони. Першим його директором був Василь Федорович Шмалун.
Ось як згадував ті часи Микола Степанович Шевченко, який тоді працював майстром сіткової дільниці "Жадове": "Першим директором був Семенівського РЕМ був Шмалун Василь Федорович. Це був технічно грамотний спеціаліст, хороший господар на виробництві, чуйна людина. Він постійно турбувався про благоустрій своїх працівників. Фактично всі труднощі при будівництві бази РЕМі встановлення перших ліній електромереж пройшли під його керівництвом".
У складі РЕМ були створені дві виробничі дільниці - Корюківська та Новгород-Сіверська, в 1967 р. до складу РЕМ увійшла Грем'яцька ДЕС.
В 1968 році у Семенівському РЕМ створено диспетчерську службу, а першим старшим диспетчером був Іван Петрович Бик, який згодом очолив підприємство.
Хоч електрифікація району розпочалася із запізненням, вона просувалась досить швидко і вже в 1967 році всі колгоспи мали електроенергію, а на 1 січня 1970 року були приєднані до енергосистеми. В 1970 році дійшла черга і до населення.
В 1972 році директором РЕМ призначають Валентина Федоровича Соколова, при якому в цьому ж році район електромереж увійшов до складу обласного управління сільських електромереж, а в 1978 році - Чернігівського північного підприємства електромереж.
70-ті роки були роками розбудови мереж, зміцнення матеріальної бази. Склався колектив, який в умовах "важкого" району здійснював енергопостачання на якісному рівні.
Серед ветеранів РЕМ електромонтер-водій Микола Григорович Артюх, нагороджений орденом "Знак Пошани", орден "Трудової Слави" ІІІ ступеня отримав Василь Кузьмич Столпник, багато років пропрацювали вже згадані вище Микола Степанович Шевченко та Іван Петрович Бик, Леонід Андрійович Кириленко, Анатолій Іванович Левченко, Михайло Миколайович Велігура, Олександра Олексіївна Шкляревич, Короткий Віктор Михайлович, Охонько Микола Гаврилович та багато інших.
Після Валентина Федоровича Соколова протягом року РЕМ очолював Анатолій Васильович Сергієнко, а після нього з 1981 по 1997 роки - Іван Петрович Бик.
Чотири роки біля керма стояв Юрій Миколайович Мельник.
У 1998 році побудована виробнича база, де розмістилися всі служби району електромереж. На її території збудовано побутове приміщення для обслуговуючого персоналу, споруджені виробничі приміщення.
З вересня 2001 року РЕМ очолив Олексій Васильович Холодило.
У 2007 керівником став Шикута Юрій Миколайович.
А з 2011 і по дату публікації очільником Семенівського району електромереж є Дудар Григорій Олександрович.
Сьогодні Семенівський район електричних мереж вирішує поставлені перед ним завдання і з впевненістю дивиться у завтрашній день. На балансі РЕМ знаходиться 1012,65 км повітряних ліній 10-0,4 кВ; 4,17 км кабельних ліній 10-0,4 кВ та 238 трансформаторних підстанцій 10/0,4 кВ. Це енергогосподарство обслуговує мобільний дієздатний колектив. Семенівський район електричних мереж постачає електроенергію майже 11 тис. побутовим споживачам та майже 300 юридичним особам.
| 
-->
