Ранкова маршрутка везла нас в Чернігів. Нас – це мене та двох дев’ятикласників. Усілякі сумніви снували всередині, адже вперше був у ролі супроводжуючого, тож хвилювався більше ніж воно було того варто. Попереду чекала Черкащина та десять днів невідомого для мене дійства – вишколу. Збір прикордонних районів Чернігівщини, доба познайомитися з іншими представниками делегації, «Ікарус» упевненою ходою мчить нас, сіверян, південніше.
Спершу все є новим і незрозумілим навіть для нас, виховників, що казати про безпосередніх учасників, вибачте, вже не учасників – джур. Широкі очі, які жадібно намагають
...
Читати далі »