 Нещодавно (04.10.2015 р.) відмічався всесвітній день тварин. Чомусь багато хто називає тварин нашими меншими братами.
Звичайно ж, якщо врахувати той факт, що тварини в чомусь іноді можуть бути більш кмітливі, ніж ми, або ж для них навколишнє середовище більш зрозуміле, ніж нам, то їх можна було б назвати нашими старшими братами.
Однак, очевидно одне - людина в переважній більшості випадків залишається чільною і домінуючою істотою, а тварини, як правило, пригнічені, і ці відносини ніяк не можна назвати братніми.
 Наведу невеличкий приклад, який висвітлювався у семенівських спільнотах соціальних мереж.
Нещодавно неподалік митного пункту поблизу с. Миколаївки була помічена собака. На вигляд не схожа на безпритульну, начебто доглянута, а крім того з ошийником. Таке враження, ніби хтось її загубив. Але до рук вона не йшла, незважаючи на наші намагання її спіймати.
Дещо пізніше на її животі була помічена пухлина. Врешті-решт вдалося спіймати її та показати ветеринару. Виявилося, що тварина вже "у віці", і має захворювання з онкологічними ознаками. Склалося стійке враження, що цю тварину просто викинули напризволяще. Собака схудла у пошуках своїх хазяїв і була дуже слабкою.
Прикро, що господарі так не по-людські поводяться з тваринами, які ділять разом з ними і хвилини радості, і хвилини горя...
Наразі тваринка доглянута та погодована.
А всім небайдужим хотілося б сказати слова вдячності за надану допомогу.
Якось з раннього дитинства мені завжди доводиться доглядати покинутих тварин. Ось нещодавно трапилася сіамська кішка, яка виглядала досить нездорово, прожила рік. При вигляді її всі знайомі плювалися: "Що за жах!.. Вона ж противна!". Ми звикли до неї і цього не помічали. У нас немає ні собаки ні котів, оскільки я боюся прив'язатися до них і потім ще більше переживати.
Був також ще випадок. Нам запропонували кошеня, до якого за тиждень ми всі так звикли, що просто не передати словами, а потім довелося його повернути колишнім господарям - вони також не змогли без нього.
Дивлячись на сказане, прошу всіх: перш, ніж брати на себе турботу про тварину, подумайте чи зможете ви про нього подбати до кінця, або лише до перших труднощів (то вигуляти нікому вивести, то нагодувати, то ще щось подібне).
Марина Самойленко, м. Семенівка
Фото - автора
| 
-->
