 З моменту отримання новини про те, що мені надана можливість побувати у сусідній країні з навчальним візитом, охопило суцільне вдохновення про майбутню подію. Аби мислити масштабніше, завжди цікавлюся станом освітньої галузі в інших країнах, а тут видалася унікальна можливість побачити й почути особисто.
Літак приземлився у Варшаві і ми разом із колегами (очільниками освіти громад нашої області) ступили на землю іншої країни.
Варшава зустріла нас мороссю, але це аж ніяк не вплинуло на наш позитивний настрій. Зустріли нас Adam Sauer, голова Фонду міжнародної солідарності, що був заснований державою, та працює під наглядом Міністерства закордонних справ Республіки Польща, та Wojciech Kuchta, проектний менеджер Фонду, який ні на хвилину не залишав нас під час перебування у Польщі.
До Плоцька, де ми жили, їхати майже півтори години. Рівненькі дороги, безліч дорожніх знаків, на узбіччях один населений пункт зливається з іншим. Затишний готель додав настрою, бо в ньому були усі умови і для роботи, і для проживання.
З наступного дня на нас чекала змістовна та копітка робота. Лекція Wojciech Marchlewski "Вибрані питання системи освіти Польщі" була досить пізнавальною. З першого разу важко було розібратися із територіальним устроєм країни та структурою освіти.
Далі - екскурсія до музею. Прогулянка містом залишила приємне враження, бо Плоцьк цимось схожий на Львів. Бруківка, вузенькі вулиці, порівняно з нашими «просторами». Взагалі протягом усього перебування у Польщі вразила відсутність людей на вулицях.
На вітальній вечері до нас приєднався перекладач Piotr Szostak. Спілкування з обома Войтеками та Петром були невимушеними і приємними для нас усіх.
Децентралізація для нашої країни є наразі новим викликом, а для Польщі це вже давно пройдений етап. Якщо у нас тільки створюються громади, то там гміни (громади) вже впевнено стоять на ногах й успішно працюють.
Не можу не згадати першу гміну, яку ми відвідали в Слупно. ЇЇ очільник (війт) Marcin Zawadka Wójt Gminy Słupno вразив нас своєю обізнаністю в усіх сферах діяльності. Людина, яка залишила бізнес і повністю змінила життя як своє, так і своєї гміни. Далі на нас чекала сучасна казка. Поруч із власним будинком війта розташований садочок та школа. Зовні дуже привабливі, в середині – не менш того. У садочку готують їжу ще на декілька інших закладів та розвозять у контейнерах. Сучасне обладнання, сучасний освітній простір – це не дивина для поляків.
Далі ми побували у початковій школі ім. Архієпископа Антоні Юліяна Нововейського. Велика школа, яка має 8 класів, де навчається 400 учнів. Двері до кожної класної кімнати облаштовані віконцем. Директор суровий та вимогливий. Учительська на кодовому замку (обмежено доступ учнів).
Відвідали маленьку школу гміни на 60 учнів. Вразила молода директорка – пані Аґнешка. Креативна, неупереджена, відкрита.
Наступного дня відвідали місцевий Кураторіум – установу на кшталт обласному управлінню освіти і науки. Відмінність існує в тому, що вони є кураторами виключно навчально- виховного процесу. Контроль не входить у обов’язки працівників кураторіуму, тільки допомога освітнім закладам.
У Мазовецькому центрі надання освітніх послуг ми дізналися як і де учителі підвищують кваліфікацію. В них вже давно започатковано вільний вибір установ для проходження навчання вчителів. Це не єдиний центр, а один із шести, які діють у Плоцьку. Учителі обирають той, який їм до вподоби і у вільний від роботи час (після обіду, чи у вихідні) відвідують заняття.
Далі знову екскурсія з Wojciech Marchlewski. Собор, збудований в ХІ-ХІІІ століттях.
Найстаріший ліцей імені Малаховського у Плоцьку.
Цікаво, що в цьому закладі освіти є три корпуси, які збудовані в ХIV, XVIII і ХХ століттях. Вразила екскурсія до підвалу ліцею, де знаходяться розкопки старого міста. Коли відкрили двері до підвалу і умикнули рубильники – усе почало працювати: і освітлення, і провітрювання. Літня жіночка – професор провела цікаву лекцію з історії міста.
Разом із директором #Solidarity_Fund_PL Adam Sauer ми відвідали гміну Сєрпц, де зустрічалися з бурмістром гміни Jaroslaw Perzynski у місцевій публічній бібліотеці ім. Зофії Налковської. Спілкування з бурмістром дуже вразило, бо коли людина залишає свій бізнес з прибутком 4 млн. злотих, виникає багато запитань. Відповідь – то була його мрія з дитинства.
Музей Мазовецького села в м. Сєрпц просто неба вразив і своєю автентичністю, і схожістю з нашим стародавнім побутом. Відтворені старі хати, млини, цілі сільські вулиці.
Аби усе це оглянути, ми їхали на возі, запряженому двома кіньми. Поруч є і сучасні будівлі, це і готель, і виставкові зали. Усе це створено завдяки участі працівників музею у проекті та отриманні гранду на 2 млн.євро.
Далі знайомство з міським Центром культури і мистецтв. Рівень оснащення вразив. Сучасний кінотеатр, танцювальна зала, студія звукозапису, мистецька студія, банкетна зала, комп'ютерний клас.
Відвідування добровольчої пожежної служби в м. Задвіз Костьольний, де нас зустрів оркестр у складі дітей, жителів та пожежників, залишило приємні враження. У селі, де мешкає 900 людей, діє громадська організація пожежників. Це як клуб за інтересами, тут не платять зарплату, тут просто віддають свій чоловічий борг перед жителями ті, хто вважає себе придатним до цього. Не одне покоління тут служить від прадіда до онуків. Далі була демонстрація спорядження. Рівень їхнього оснащення призвів усіх до шокового стану. Більшість обладнання діє на збереження життя пожежника. Бо вони нам пояснили, що життя одного пожежника у майбутньому забезпечить життя багатьом.
Відвідування школи з інклюзивними класами, початкової спеціальної школи, непублічної школи – все настільки вразило! За 20 останніх років країна створювала належні умови для перебування різних категорій дітей у закладах освіти на високому рівні. Ідеальна, майже стерильна чистота у всіх приміщеннях, де ми були. Тепло, затишно. Усюди встановлені системи протипожежної сигналізації, відео спостереження, обігрів підлоги. Діти на перервах сидять просто на підлозі шкільних коридорів.
Між учителем і учнем відсутній авторитарний стиль спілкування. На уроках застосовують різні музичні інструменти. Школи оснащені сучасними спортзалами, роздягальнями.
Найбільше вразила спільна робота усіх закладів освіти. Після уроків діти продовжують займатися у бібліотеках, будинках культури, музеях. У будь-якому із цих закладів облаштовані кімнати для занять з дітьми. Так само відкриті до ночі двері шкіл, де кожен житель гміни має право прийти і потренуватися у спортзалі. Жителі громади тут усвідомили, що гміна – це одна велика родина. Майже однакові у всіх будинки, немає пафосу, пихатості, бо виставляти напоказ власні статки тут вважається «дурним тоном».
Дякую Solidarity Fund PL, шведсько-українському проекту "Підтримка децентралізації в Україні" SKL International.org.ua, Асоціації об'єднаних територіальних громад, Adam Sauer, Wojciech Marchlewskiта, Wojciech Kuchta, Piotr Szostak (шикарно оксамитовий голос у навушнику) за такий подарунок!
І звісно моїм найкращим колегам, як Оксана Колесник, Ірина Наумчик, Валентина Примак, Ігор Кустенко, Юрій Мишкін, Станіслав Пузирний, Олександр Діденко, Олександр Волеваха, Лідія Гаєвська, Раїса Левосюк, Світлана Масльонка, Людмила Панасюк. Я вас усіх люблю! Дякую долі, що ви у мене є!
| 
-->
