 Газета "ГАРТ" №8 (2760) від 18 лютого
Із появою в Києві молодих-симпатичних патрульних фотографуватися з ними стало надзвичайно модним. Чи приживеться цей тренд у нас, невдовзі побачимо: 21 лютого патрульна поліція має запрацювати і в Чернігові.
У Семенівці красуню у формі Яну Кулик сфотографуватися ще не просили, але вслід обертаються чи не всі. Правда, вона ще не поліцейська, а другокурсниця Київської національної академії внутрішніх справ. У неї все попереду.
Яні 20 років. Родом вона з Олександрівки Семенівського району. «Така хороша дівчина!» — відгукуються про неї односельці. Була президентом школи, їздила на районні олімпіади з інформатики, німецької мови, математики, історії. А стати захотіла полісменом, чи то пак полісвумен.
— Про Академію внутрішніх справ я дізналась у 8 класі випадково, — розказує Яна. — Знайома обмовилась, що збирається подавати документи в цей заклад, розповіла про критерії вступу й переваги навчання: випускаєшся вже лейтенантом, тебе забезпечують роботою тощо. І з 9 класу я точно знала, що вступатиму саме туди. Готувалась. Особливу увагу приділяла правознавству, оскільки при вступі співбесіда проводиться з цього предмета. Займалась легкою атлетикою. І, вдало пройшовши співбесіду та здавши усі нормативи (біг на 1000 і 100 метрів, віджимання, прес), пройшла за держзамовленням на факультет підготовки кадрів кримінальної поліції, напрямок — «правознавство».
І це при тому, що конкурс був — 7 чоловік на місце!
— Тато, Андрій Васильович, підтримував мене із самого початку, а мама хотіла, щоб я вступала до закладу, в якому свого часу вчилася вона, — до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Тетяна Олександрівна — вчителька молодших класів. — Авт.). Так, там є юридичний факультет. Але я мріяла саме про Академію внутрішніх справ. Бачачи моє прагнення, мама врешті змирилася.
Наприкінці січня Яна склала присягу працівника поліції (до речі, жартома курсанти називають одне одного копами). А з 1 до 27 лютого — на практиці в Семенівському відділенні поліції.
— Займаюся документами. Вже опитувала заявницю (жінку, яка звернулася до відділення із заявою), побувала у морзі на розтині. Не знепритомніла, навпаки — було цікаво.
Одне із завдань Яниної практики — провести профорієнтаційну роботу. Днями вона в рідній школі розповідала учням про свою академію, про навчання в ній. Усі захоплено дивилися на односельчанку в курсантській формі.
Найвідданіша ж Янина прихильниця — її молодша сестричка, 5-річна Ліза.
— У нас різниця у віці — 15 років. Тож Ліза, коли була меншою, іноді навіть називала мене мамою.
Зараз же, коли у Лізи запитують, ким буде її сестра, маленька серйозно відповідає: «Ментом!»
Аліна КОВАЛЬОВА.
Фото із соцмережі
| 
-->
