 Якщо втрачаєш найдорожчу людину, то це велике горе. Страшно, коли діти оплакують передчасно померлих батьків, але ще страшніше коли мати й батько проводжають в останню путь сина або доньку.
Здається, що життя зупинило біг, що немає ніякого сенсу в завтрашньому дні. Тоді мимоволі опускаються руки і ти просто існуєш у цьому земному вирі. Але є інший вихід із цього, здається безвихідного становища - жити в ім'я пам'яті про свою дитину.
Читайте твір Надії Іванівни Курпас "Материнське серце" у нашому блозі за цим посиланням -
http://semenovka.at.ua/blog/materinske_serce/2017-01-17-675.
| 
-->
