Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото: Микола ТИЩЕНКО. Газета "Чернігівщина". http://zemlyaivolya.net/
 Криза у льонарській галузі тривала не один десяток років. Але, як кажуть, святе місце порожнім не буває. І от потроху, здається, починаютьповертатися до льонарства. Так, льонопереробний завод в селі Іванівка Семенівського району поступово відновлює виробництво.
Як відомо, льон – одна з культур, яка здатна одягати і годувати людей. По-перше, вона дає волокно, з якого виготовляють тканини. По-друге, льон дає олійне насіння, яке широко використовується у медицині. По-третє, костра або костриця, яка залишається після обробки льону, є хорошим теплоізолюючим матеріалом. Колись її активно використовували для утеплення будинків.
А були жодними з перших у льонарстві…
За радянських часів Україна вирощувала понад 200 тисяч гектарів льону і протягом багатьох років була лідером у виробництві льоноволокна. У Чернігівській, Житомирській, Івано-Франківській, Львівській, Волинській, Рівненській і Сумській областях працювало понад 40 льонозаводів. Однак вже наприкінці дев’яностих льонарська галузь почала занепадати. Один за одним зупинялися переробні підприємства. Без роботи залишались сотні людей. Агрогосподарства взагалі відмовилися від вирощування льону. Протягом кількох років льонозаводи були об’єктами для розкрадання та розбазарювання обладнання. У результаті з десятка переробних підприємств Чернігівської області сьогодні на повну потужність не працює жодне. І багато хто з тих, хто вирощував і перероблявльон, нині, мабуть, мріють про те, щоб він знову зацвів на полях.
 Згубити справу — розуму не треба
Сьогодні Іванівський льонозавод – чи не єдине переробне підприємство, яке зуміло зберегти свою матеріальну базу. Але все одно і це підприємство схожена гігантську пустку, яка займає чималу площу: облуплені стіни, запилене обладнання в порожніх цехах. А колись тут було багатолюдно. У часирозквіту завод забезпечував робочі місця, навколо нього були побудовані будинки для працівників, дитячий садочок , який, до речі, і досі діє. До нього за півтора кілометра жителі Іванівки водять дітей.
Та з розпадом Радянського Союзу зруйнувалася й структура зовнішніх ринків збуту продукції. Так, майже автоматично зникли експортні шляхи. Водночас почався занепад підприємств. Найпотужніший в Україні рівненський льонокомбінат, який славився своєю продукцією на весь світ, і той був вимушений припинити виробництво. Така ж доля спіткала житомирські, харківські, кіровоградські, одеські підприємства, які перероблялильоноволокно і виготовляли не тільки тканини для легкої, а й для важкої промисловості, мореплавства.
Тут льонозавод зберегли
 Нині в нашійобласті діючих льонопереробних підприємствлише два: в Городні і тут, в Іванівці. Іванівський льонозавод відносно новий,побудований у сімдесяті роки минулого століття. І тежстояв пусткою. Тутешнє керівництво зберегло підприємство, не дозволило порізати на металолом. Зараз він в оренді однієї з фірм, яка працює на території Іванівської сільради. Вже в цьому році на заводі виготовили значну кількість льоноволокна. В наступному ж планують збільшувати обсяги виробництва.
«У цьому році плануємо збільшити і площу посівів льону, – розповіла представник «Української льонової компанії плюс» Валентина Миколаївна Краснощока. – Це буде десь 350 гектарів льону-кудреця і приблизно 1000 гектарів льону-довгунця. З різних сортів льону виходить різна якість волокна».
Зараз виробництво тільки набирає обертів,тут працює поки що 30 чоловік в одну зміну. «Раніше, коли завод працював на повну силу, люди трудилися в дві зміни, – згадує пані Валентина. –Вирощувати льон було вигідно, людибули впевнені у завтрашньому дні. Якщо серйозно займатися льонарством, воно також допоможе відродити нашу економіку. І цю справу не варто відкладати надовго: є спеціалісти, які вміють працювати з льоном. Однак дуже скоро їх може не стати, і тоді доведеться починати з нуля, бо навіть не буде кому навчати».
Поліське волокно везуть у Прибалтику
 Вироблене волокно оцінюють по номерах. Чим вищий номер, тим більша довжина волокна і тим вища на нього ціна.
«Волокно ділиться на 2,3 4,5,6, – говорить пані Валентина. – Цифри свідчать про його якість, а точніше про його довжину. З довгого волокна роблять тканину, з короткого — в основному вірьовки, канати… До речі, колись із довгого волокна виготовляли тканину для костюмів космонавтів. Адже воно дуже міцне. На жаль, наразі у нас невеликі обсяги виробництва, а попит значний, – продовжує Валентина Миколаївна. – Вся вироблена продукція відправляється у країни Прибалтики. Здебільшого в Латвію. В Україні не продають. Хіба що кострицю, причеп якої коштує 250-300 гривень. Також пакують її в поліетиленові мішки, приблизно по 30 кілограмів у кожному. Ціна— півтори гривні за кілограм. Купують на утеплення будинків, на підстилку для худоби. Вона дуже добре всотує вологу».
|
-->
