 В гуртку «Народні ремесла України» Семенівського Будинку творчості дітей та юнацтва, керівник Селюкова О.В., бережуть, шанують, люблять українські народні обереги, вивчають традиції свого народу. Нещодавно у дитячому об′єднанні пройшов відкритий виховний захід «Віночок народних оберегів України».
Захід розпочався зі знайомства з одним з основних символів-оберегів – рідною хатою. Як відомо, домівка – це те місце, куди хочеться повертатися, тут зберігаються сімейні традиції, виховуються найкращі почуття.
Багато цікавого вихованці дізналися і про інші українські народні обереги : рушники, пісню, калину, хліб.
Під час заходу були використані мультимедійна презентація та різні вправи, які допомогли вихованцям пригадати значення української домівки, вишитого рушника та прислів’я про калину. Звучали українські народні легенди та пісні.
На заняття завітала талановита родина Матвійчук Анастасії, вихованки гуртка «Народні ремесла України». Це мама – Комар Любов Іванівна та бабуся – Комар Антоніна Павлівна.
Вони розповіли про свій родинний звичай – передавати рушники та вишиванки з роду в рід та традиції вишивання. Антоніна Павлівна, ще й продемонструвала свої вишиті роботи: рушники, скатертини, вишиванки. Всі ці шедеври носять у собі тепло рук та безмежну любов цієї жінки, адже всі вони створені з душею та насолодою.
В ході заходу згадали і про тих молодих людей, які ризикуючи власним життям захищають нашу державу на сході. Помолилися зо долю України, і за те, щоб не було війни.
А наостанок, керівник гуртка, закликала своїх вихованців берегти, любити, оберігати, вивчати традиції свого народу, любити Україну, українську мову, пісню, адже ми українці – пишаймося цим. І за добрим звичаєм пригостила всіх присутніх пишним короваєм.
*** *** ***
Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються VI ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII—XIX ст. Арабський мандрівник X ст. н. є. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту, трипільської культури.
Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.
Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли.
За матеріалами Семенівського РБТДЮ
|
-->
