 Автор матеріалу - Аліна Сіренко, Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №33 (1580)
На околиці села Погорільці Семенівського району, у лісі, стоїть дерев’яна альтанка з зеленим дахом, хрестом на верхівці. У ній — джерело. Вода з нього не темніє. Як набрати у банку, осад не з’являється навіть через рік. Місцеві кажуть: не тільки чиста й смачна, а ще й має «молодильні» властивості. Впевнені, усередині, у піску, з якого б’ють джерела, прикопаний срібний хрест. Звідси і властивості води.
Вода у джерелі є завжди. Навіть у роки, коли пересихають усі колодязі.
Альтанка чиста, охайна, нова. Всередині на стінах — ікони, рушники. Поряд з колодязем декілька кружок, ківшик для бажаючих попити. Погорільський сільський голова Віктор Василенко бере відро, що прив’язане на ланцюжку, набирає воду, розливає у кружки. Робить ковток сам, дає спробувати нам. Вода смачна, без присмаку.
У дерев’яному колодязі видно піщане дно. Воно недалеко, висота води — до метра. На дні проглядаються монетки, що покидали люди.
Вода з альтанки перетворюється на струмок, що біжить лісом.
Біля альтанки — лавочки, хрест, тинок. Поряд усе для відпочинку: місце для шашлику, столик, купа дров. Облаштували рік тому.
— Стара альтанка була тут давно, скільки себе пам’ятаю. Це нова, зробили нещодавно, — каже Віктор Василенко.
— Звідки береться вода?
— Джерела б’ють. Білі плями на піску — он, дивіться, під стіною. Вода тут завжди є. Набрали води з колодязя, набрали звідси, поставили у банку. Вода з джерела буде рік-два стояти — ні осаду, нічого, наче тільки набрана, як сльоза.
— Звідки взявся хрест, коли його востаннє бачили?
— Звідки взявся хрест, ніхто не знає. Мій покійний батько, напевно, у сімдесятому році будував хату. Тоді чистили цю криницю, хрест тут уже був.
Востаннє криницю чистили зовсім недавно, але до хреста не долазили. Якби його не було, вода пліснявіла б.
— Як же цей хрест досі не вкрали?
— Може, це легенда, що він там є.
Джерело - gorod.cn.ua
|
-->
