2 жовтня, Православна Церква відзначає день пам’яті благовірного великого князя Київського і Чернігівського Ігоря Ольговича. У хрещенні святий отримав найменування Георгій, а в іночестві, яке прийняв згодом – Гавриїл.
Середина 12 століття, коли жив святий благовірний князь була скорботним часом міжусобних воїн, де сперечалися дві княжі групи Ольговичів та Мстиславовичів. Святий Ігор волею Божою вступив у боротьбу за Київське княжіння і мученицьким подвигом повинен був викупити гріх міжусобної війни.
1 серпня 1146 року помер князь Всеволод, гордовите княжіння якого не любили кияни і тому вони сповнилися ненавистю і до його брата Ігоря та всіх Ольговичів. Святий Ігор проти волі був втягнутий в самий центр суперечок та став невинною жертвою ненависті. Під Києвом сталася битва між військами князя Ігоря та Ізяслава Мстиславича і київські війська у розпал битви перейшли на сторону Мстислава. Чотири дні переховався Ігор у болотах біля Києва. Потім його взяли в полон і посадили в поруб, це сталося 13 серпня. Все княжіння його тривало два тижні. У цьому порубі багатостраждальний князь важко захворів і був близький до смерті і в цих умовах противники князя вирішали постригти його в схиму у Київському – Федорському монастирі. З Божою допомогою князь одужав і залишаючись іноком монастиря проводив життя своє у молитвах і покаяннях, але за рік у 1147 році київське віче, бажаючи помститися роду Ольговичів ухвалило стратити князя. Митрополит і духовенство, а також Ізяслав Мстиславич, особливо його брат, князь Володимир, намагалися зупинити народ і припинити кровопролиття, але спасти його не вдалося.
 Юрба киян, яка зібралася тоді на віче, постановила вбити князя Ігоря. Вони вдерлися до монастиря Св. Федора, схопили князя Ігоря під час богослужіння й витягнули на вулицю. Спочатку князеві вдалося вирвати його з рук юрби й привести до двору своєї матері, але люди ввірвалися й вбили князя Ігоря. Вони знущалися над його тілом, прив’язали мотузку до ніг і тягнули вулицями міста, а потім залишили скривавлене тіло на Подолі.
Уже під час похорону князя Ігоря, кияни зрозуміли, що вбили невинну людину через ненависть до його роду й незабаром почали вшановувати його як святого мученика. Біля мощей князя Ігоря почали творитися чудеса. Бог явив над ним знамення велике, запалилися свічки всі над ним в церкві тій. На другий ранок, святий був похований у монастирі святого Симеона на околиці Києва. У 1150 р. його тіло було перевезене з Києва до рідного Чернігова.
Нехай Господь убереже нас від цього, наставить кожного з нас і всіх нас як єдиний народ на шлях правди і служіння добру.
Бажаю Вам миру, добра та Божого благословення!
|
-->
