"Це моя остання роль, остання роль,
А далі буде, далі буде…
Сто років самотності, чи самоти і забуття."
ГУСТА, МОВ КРОВ, І ТЕМНА, ЯК ВИНО...
Густа, мов кров, і темна, як вино
Смолою ллється сповідь в дику ніч:
Поглянь на світ крізь келихове дно, –
Солодкий в тому келихові гріх…
Низька вись неба – чорний оксамит… –
Її щоночі капелюх черпає,
Коли душа окрилена над зір
Із вітром на мітлі старій злітає.
За це, мабуть, мене чека багаття
Ще п’ять глухих сторіч тому назад…
Що ж, намету сухого листя в плаття –
Воно палати дужче має, – ти сказав.
Автор Невідомий, м. Семенівка
|