Поетична збірка Т. Євмененко "На струнах душі".
*** *** ***
Навіщо клад, коли у сім'ї лад,
Цю істину я знаю ще з дитинства,
Ще коли з батьком кільцевали голуб'ят,
Та з мамою з горобини плели намисто.
Навіщо клад, коли в країні лад,
Коли нема війни, не гинуть люди,
Коли не плачуть матері солдат,
А лиш дитячий сміх чути повсюди.
Нам, українцям, не потрібен клад,
Ми хочем в Україні мирній жити,
Не хочем проводжати в бій солдат,
А хочем сонце зустрічати і любити.
Фото - М. Волка
*** *** ***
Обожнюю я квіти на вікні -
глоксинії , бегонії , фіалки .
На серці стає радісно мені,
коли вони пахучим ароматом будять зранку.
Полити , підв’язать , пересадить ,
У вільний час - найкраща це робота.
Ну як же можна квіти не любить ?
З усіх турбот – це найприємніша турбота.
*** *** ***
Всі пори року по своєму красиві.
Зима сніжком притрусить, замете,
Щодня покаже примхи вередливі,
На Новий рік нас дощиком поллє.
Словами я не можу передати,
Ті почуття, що виклика в мене весна,
Голубить ніжно, як дитину мати
Все навкруги. Природа ожива.
І сонце в небі сяє яскравіще,
Коли весна в свої права вступа,
І пташечка співає голосніше,
І зеленішою на моріжку стає трава.
Червоне літечко нас радує теплом,
Багатством барв, різноманіттям звуків.
Природа дихає любов'ю і добром,
Красою кличуть річка, ліс та луки.
Пора осіння навіває думи
Про швидкоплинність часу на землі
Усе минає, відлітаєм й ми
У безкінечні простори земні.
Побажання випускникам
Настала мить , яку ви так чекали ,
Але тепер хвилюєтесь усі ,
Й дивуєтесь , чому не помічали,
Що школа – це найкраще у житті.
Чому ж так боляче прощатися із нею?
Чому сльозинки на очах блищать ?
Бо в світ новий кружляти над землею
Ви вирушаєте , як зграя пташенят.
Тож в добру путь, мої ви ластів’ята ,
Злітайте високо в небесную блакить ,
Тепер ви не дівчатка і хлоп’ятка ,
А впевнені , дорослі , тож летіть.
І по дорослому дорогу обирайте ,
Й життєвий шлях достойно ви пройдіть,
Ділами добрими державу прославляйте ,
І нас , учителів , не підведіть.
Бажаю щастя вам , достатку і любові,
Світанків чистих , миру навіки ,
На вашому шляху - людей чудових ,
В щасливу путь , мої випускники!
Розмова із Всевишнім
Як справи на Землі?- питає Бог із неба.
- Ми дякуєм тобі , у нас усе як треба.
- А хмари як живуть ? - Вони пливуть над нами ,
дощі приносять нам і землю зрошують цілющими сльозами .
- А грізні явища природи, вони не завдають вам шкоди?
-Чому ж , вулкани варять свій вогонь ,
який ніщо не в силах загасити .
Не залишай нас , Боже, осторонь,
допоможи нам із природою дружити .
Бо плине час , неначе річка вдаль біжить ,
його нізащо нам не повернути .
Летять роки , душа страждає і болить ,
і прагне довше на Землі побути.
Невидимий зв’язок
Між матір’ю й дитиною
Є ниточка одна,
Від самого народження
Їх зв’язує вона.
Нехай дитя заплаче ,
Матуся тут як тут ,
Пригорне , поцілує,
Щоб сльози відвернуть.
Коли в дитини радість,
Це мама відчуває ,
Бо спокій в серце мами
Ця нитка посилає.
Дитина підростає,
У світ широкий йде ,
Та нитка у час скрути
До мами приведе.
Ця нитка не шовкова,
Ця нить не золота ,
Це нитка- пуповина,
Між матір’ю й дитям .
Фото - М. Волка
*** *** ***
Молоде обличчя
Вродою сіяє,
А в очах закоханих
Вже любов палає.
В клопотах щоденних
День за днем минає,
А в очах утомлених
Ще любов палає.
Так проходять роки
І життя спливає,
Та в очах засмучених
Все любов палає.
Молитва українців
Так хочеться , щоб злаки колосилися
На українських найродючіших ґрунтах.
Так хочеться,щоб мир і спокій поселилися
У славних наших селах і в містах.
Так хочеться, щоб не було «кривавого майдану»,
Щоб не лилася безневинна кров.
Так хочеться, щоб не було обману
А щоб були лиш милосердя і любов.
За це ми молимося , Господи, щодня,
Тож дай розсудливості всім у скрутний час.
Убережи нам Україну від огня,
Убережи її й помилуй нас.
Фото - М. Волка
Червона калина
Червона калина - символ України,
Й любої поліської землі,
Нас вона чарує, нас вона бентежить,
Китиці схиливши в тишині.
Вклонімося ж низько гілочці калини,
Що так квітне рясно в нашій стороні,
Українців діти будуть доти жити,
Доки є калина в серці і в душі.
Мій рідний край
Я народилась і живу в краю,
Де сосни вікові у вись злітають.
Свій рідний край всім серцем я люблю,
Його Чернігівським Поліссям називають.
Тут найтепліше Сонце на Землі,
Найповноводніші річки, найзеленіші луки.
Живуть в цім краї люди-трударі,
Що мають вмілі, роботящі руки.
Ці люди орють, сіють, жнуть.
По правді в світі жить дітей навчають.
Та вірять, що вкраїнці не умруть,
І на коліна ні перед ким не стануть.
Бо в їхніх жилах кров поліщуків
І прагнення на цій землі робити ,
Та боронить свій край від ворогів,
Щоб в Україні незалежній жити.
Фото - М. Волка
| 
-->
