Сидів Адам навпроти раю і, ридаючи, оплакував свою наготу: горе мені, лукавою спокусою вмовленому, обманеному і від слави віддаленому! (стихира на Господи взиваю). Сьогодні на порозі святого спасенного великого Посту свята Церква згадує причину нашого гріхопадіння. Перші люди Адам і Єва порушили Божу заповідь не їсти плодів від дерева пізнання добра і зла і тим накликали гнів Божий не тільки на себе, а на увесь рід людський. Гріх передавався з роду в рід, з покоління у покоління, як із зараженого джерела тече заражена вода і отруює всіх так і гріх отруює людську природу і людина не змогла звільнитися сама від гріха. Тому Творець взяв на Себе людську природу, крім гріха, і Своїми муками , смертю і воскресінням переміг гріх. Свята Церква нас закликає побороти гріх. Для цього вона пропонує різні способи: піст, молитва, покаяння. Піст має видиму і невидиму сторони: видима – утримання від скоромної їжі: молока, м’яса, яєць. Невидима – посилення молитов, каяття у своїх гріхах, визнання своєї нікчемності, примирення із своїми ближніми. Все це ми повинні робити повсякчас, але особливу увагу повинні приділяти для спасіння своєї душі у дні посту, які Церква установила перед особливими подіями в житті Церкви. Перед святом Різдва Христового, святом Петра і Павла, Успіння Божої Матері і свята із свят Воскресіння Господа і Спаса Ісуса Христа Пасхи Христової. Щоби достойно зустріти ці свята, з чистою душею і серцем віддати належне шанування цим подіям, які сталися на землі. Сам Ісус Христос зразу після Свого хрещення в ріці Йордані пішов у пустиню і постив сорок днів і нам подав приклад як треба робити щоб спасти свою душу.
Що таке є піст? Піст є взагалі стримання, є достоїнство людини володіти собою, перемагати зло в собі самому, перемагати свої недобрі звички та пристрасті. Піст є обмеження нижчих потреб тіла, щоб віддавати більше уваги вищим прагненням душі людської. Піст взагалі є високий, відданий Богу, настрій душі й рішуче обмежування від усього того, що може цей настрій принизити, чи зіпсувати спокусами життя та заходами князя світу цього – диявола. Коли Христос постив у пустині , Він 40 днів нічого не їв. Коли ж Він на останку почув у Собі потребу їжі, то сатана приступив до Нього зі своїми спокусами і сказав: коли Ти Син Божий, скажи цим камінням в пустині, і вони стануть хлібом. На це Христос сказав: не самим тільки хлібом житиме чоловік, а всяким словом, що виходить із уст Божих (Мат. 4, 4), і відмовився від їжі – задоволення тіла, щоб живити Себе словом Божим. Тілесний піст – рід їжі має своє значення, як засіб виховання душі, але без відповідного душевного настрою він є лише пуста форма, дієта і морального значення не має.
Що ж ми повинні робити під час цього посту? Перш за все молитися за примноження любові, і найперше серед нашого українського народу. Це дасть нам можливість триматися разом, згуртовано. Протягом Великого посту ми повинні, і Церква нас до цього закликає, молитися за спочилих і, особливо, за загиблих героїв. Будьте певні, ми їх ще до кінця не оплакали, тому нам потрібно в усі поминальні суботи посту, та й узагалі щодня, молитися за них, згадувати цих юнаків і чоловіків, які поклали свої життя за нашу Державу.
Неділя ще називається «Прощеною» між іншим через те, що монахи-пустельники, що жили звичайно разом, ввечері цієї неділі, в останнє перед Великим постом, сходилися і прощалися між собою, і зараз розходилися по пустині до Великодня, щоб на самоті в суворому пості і молитві провести за прикладом Христа цю Чотиридесятницю перед Великоднем.
За їхнім прикладом згодом і всі православні християни в останній день перед початком посту прийняли звичай просили один у одного прощення.
— Обида — это такой маленький и очень симпатичный зверек. С виду он совсем безобидный. И если с ним правильно обращаться, то вреда он вам не принесет.
Обида, если не пытаться ее поселить в своем доме, прекрасно живет на воле и никогда никого не трогает. Но все попытки завладеть Обидой, сделать ее своей, кончаются всегда плачевно...
Зверек этот очень маленький и юркий, он может случайно попасть в тело любого человека. Человек это сразу чувствует, ему становится обидно.
А зверек кричит человеку:
— Я нечаянно попался! Выпусти меня! Мне здесь темно и страшно! Я хочу к маме! Но люди давно разучились понимать языки тварей земных, особенно таких маленьких зверьков...
Есть такие люди, которые сразу отпускают обиду. Но есть и такие, которые ни за что не хотят ее отпускать. Они сразу называют Обиду своей и носятся с ней, как с самой дорогой игрушкой. Постоянно думают о ней и даже ночью просыпаются от великих дум о ней.
А Обиде все равно не нравится жить с человеком. Она крутится, ищет выход, но сама она никогда не найдет пути. Такой вот непутевый зверек.
Да и человек тоже непутевый. Сжался весь и ни за что не выпускает уже свою Обиду. Жалко отдавать. А зверек-то голодный, и есть ему очень хочется. Вот и начинает он потихоньку есть человека изнутри. И человек чувствует это: то там заболит, то здесь. Так болит, что слезы катятся из глаз. Но поскольку он не понимает от чего это, то и не связывает это недомогание с обидой. А дальше человек привыкает к ней от безысходности и Обида тоже потихонечку привыкает к своему хозяину: ест, растет, жиреет Обида и совсем перестает двигаться. Находит внутри человека что-нибудь вкусненькое, присасывается и сосет и гложет. Так и говорят про таких людей: «Обида гложет».
И, в конце концов, Обида так прирастает к человеку, что становится частью его. Человек с каждым днем слабеет, а Обида внутри все толстеет и толстеет.
И невдомек человеку, что только и надо — взять и отпустить обиду!
Пусть себе живет в свое удовольствие и пусть будет опять маленькой, юркой и худенькой!
И человеку без нее легче живется, потому что от Обиды он часто плачет и болеет.
Обида — это такой маленький зверек. Отпусти его, пусть себе бежит к маме!
Вважаю, що тільки глибоко віруюча людина спроможна пробачити усі образи, які причинили їй інші. Який рецепт для прощення має бути для пересічної людини? Особливо сьогодні у "Прощену неділю" нам легко просити пробачення у рідних та близьких, а чи вистачить у кого духу звернутися з подібною пропозицією до своїх ворогів? Впевнена, що ні. Звідки узяти сили для такого "подвигу"? Розум підказує "Прости та відпусти", якраз друге легко вдається, а ось перше - ні. Мабудь треба більше працювати над собою))))))))))
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
От: Vaasiliy На ринку України вже декілька років працюють ліцензійні ігрові сайти, тому їхня популярність зростає кожен день. Не знаю, добре це чи ні, але радує теДата: 29.01.2024 -->
-->
