Видатний історик ХІХ ст. О, М. Лазаревський у книзі "Описание старой Малороссии. Том 1. Полк Стародубський" виданій 1888 року, навів унікальні дані з історії населених пунктів Стародубського полку. Дослідження стало стало справжньою енциклопедією козацької Стародубщини. У виданні ми знаходимо такі відомості про заснування та розвиток Семенівки у XVII-XVIII ст.: "Містечко Семіонівка (Семенівка) при річках Ревна та Дрисновкі, поселено гетьманичем Семеном Самойловичем під час його полковничества. Після нізложенія Гетьмана Самойловича, Семіонівка разом з Гремячем були залишені Мазепою у володінні вдови померлого гетьманича, від якого перейшла до одного з зятів її, Корсаку.
У 1723 році у Семенівці жило селян, які були кріпосними бунчуковського товариша Максима Корсака "грунтових" (тобто які мали земельні наділи) 218 дворів, "гердлідових можних" - 15 дворів, середніх - 9 дворів, малогрунтових - 67 дворів, бобилей - 186 хат, бояр - 13 хат.
У 1781 році в Семенівці було кріпостних селян бунчуковського товариша Корсака 485 дворів, 800 хат і "без дворових" 121 хата; "бобровничій короні приналежних" - 1 двір, 5 хат; "різночинних підсусідків" - 22 двора, 31 хата.
Семенівка була поселена серед обширних лісів, які покривали береги річки Ревни. Земельне привольє цих міст притягувало до себе значну кількість населення. Семенівка уже з початку XVIII ст. ситає помітним торговим центром, де відбувалася між північчю і півднем Малоросії мєна їх виробів сільського господарства та промислів.
За описом 1781 року в Семенівці п'ять "владєльческіх крамних лавок з подташьєм". В них торгують сукнами, шовковим дріб'язком, цукром, чаєм, кофем та різними залізними речами, шинкують виноградним вином та французькою горілкою. Цехов тут, які складають піддані власників (кріпосні власників Семенівка) - вісім: кравецький, шевський, мясницький, ковальський, ткацький, гончарський, музицький (виготовлення музичних інструментів) і Старицький. Доходи з тих цехів за давньою постановою збирають між собою і віддають на реставрацію церков. Рукомесло (ремесло) по сорту способної землі, перше тут і найрозвинутіше перед іншими у Стародубському полку - скудєльноє, і крім горшечного посуду, виробляються прості гончарні вироби, які продають тут же приїжджаючим з Стародубського та Чернігівського полків різних поселень. Продаж товару баришникам (перекупщикам) відбувається оптом і в роздріб. Обивателі (жителі) Семенівки упражняються у хлібопашестві та виробленні пеньки. А крім того, багато хто з цього містечка обивателів наймається у волості Ропській (зараз м. Ропськ Стародубського району Брянської області) та в закордонних Білоруської губернії лісних місцях, майдани (розчищені ділянки серед лісу) та виробляють смольних дьоготь, возять його на продаж до міста Харків та інші міста".
За матеріалами книги «Семенівка – європейське місто»
(авт. О. Ф. Бичков, С. М. Гузоватий
|
-->
