Найголовніше ми бачимо серцем.
(с) Антуан де Сент-Екзюпері.
Ми - частинка незбагненної, невимовно прекрасної і могутньої сили, - Природи...
Саме в ній нам варто шукати натхнення, коли так бракує впевненості йти далі. Не просто шукати, а вчитись бачити його у її величі й красі.
Та тільки серцем, бо очима найголовніше не побачиш.
СМІЄТЬСЯ СОНЦЕ...
Сміється сонце й горнеться до неба,
Немов дитя до матері вві сні,
І чутно поля волошковий шепіт,
І кличе в далеч жайворона спів.
Минув був час, пробігло босе літо
І сіло в потяг веселкових снів.
І лине осінь по полях, де жита
Налитий злотом колос віддзвенів.
Пройшли дощі. Кумедні білі мухи
Настирно тануть на щоках і віях,
Вуста лоскочуть ніжним пухом
І зігрівають несміливі мрії.
Весна. Обра́з сніги зійшли,
Лід скрес, і серце сповнене надії:
У нім любові квіти зацвіли,
Залюблене в життя, у щастя вірить.
Автор Невідомий, м. Семенівка
| 
-->
