11 вересня Свята Церква молитовно згадує усікновення глави пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.
Про мученицьку кончину святого Іоана Хрестителя в 32 році після Різдва Христового оповідають євангелисти Матфей (Мф. 14, 1-12) і Марк (Мк. 6, 14-29). Після Хрещення Господнього святий Іоан Хреститель був вкинутий до в’язниці Іродом Антипою, чотиривласником, правителем Галілеї. (Після смерті Ірода Великого римляни розділили територію Палестини на чотири частини й у кожній частині поставили правителем свого ставленика. Ірод Антипа дістав від імператора Августа в правління Галілею).
Пророк Божий відкрито викривав Ірода за те, що той, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Филипа (Лк. 3, 19, 20). В день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисячникам. Дочка Іродіади Соломія танцювала перед гостями й догодила Іроду. На подяку дівчині він заприсягнувся дати все, що вона попросить, навіть половину свого царства. Мерзенна танцівниця за порадою своєї злісної матері Іродіади попросила дати їй негайно ж на блюді голову Іоана Хрестителя. Ірод засмутився. Він боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей і необережну клятву він повелів відрубати голову святому Іоану й віддати Соломії.
Соломія взяла таріль із головою святого Іоана й віднесла своїй матері. Несамовита Іродіада попроколювала язик пророка голкою й закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина Іродового домоправителя Хузи, поховала святу голову Іоана Хрестителя в глиняній посудині на горі Оливній, де в Ірода була власна ділянка землі (знайдення чесної глави святкується 24 лютого). Святе тіло Іоана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали в Севастії, там, де відбувся злочин. Після вбивства святого Іоана Хрестителя Ірод продовжував правити ще якийсь час. Понтій Пилат, правитель Юдеї, посилав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Лк. 23, 7-12).
 Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку річку Сікорис, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами на землі, тепер вона, немов танцюючи, робила безпомічні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, поки гострий лід не перерізав її шию. Труп її не був знайдений, а голову принесли Іроду та Іродіаді, як колись принесено було їм голову святого Іоана Предтечі.
Аравійський цар Арефа в знак помсти за безчестя своєї дочки рушив військом проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод був підданий гніву римського імператора Кая Каліґули ( 37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув’язнення до Галії, а потім в Іспанію. Там їх поглинула розверзнута земля.
На згадку усікновення голови святого Іоана Хрестителя Церквою встановлені свято і строгий пост як вияв скорботи християн, які пам’ятають про насильницьку смерть великого Пророка.
|
-->
