Юлія Момот – наша землячка родом із с. Жовтневе Семенівського району, працює вихователем у обласному центрі. Цього разу мова піде про неї.
27 вересня в Україні відзначають День вихователя і всіх дошкільних працівників, але про цих людей чомусь не згадують так, як про вчителів. Адже всі ми пам’ятаємо першу вчительку, та мало хто згадає першого вихователя в садочку. Хоча виховання наших дітей на початку життя - непросте завдання, але той фундамент, який закладається в перші роки, служить опорою і в майбутньому. Це нелегка професія, в яку не можна прийти просто так. Потрібно щиро любити дітей - як любить їх Юлія Момот, вихователь чернігівського дошкільного навчального закладу №38.
Вихователь має приділити увагу кожній дитині, зрозуміти її внутрішній стан, звички, потреби. Та найголовніше - це завоювати довіру та любов вихованця. Адже багато батьків, (коли приводять свою малесеньку кровинку в задок, впевнені: її будуть там оберігати, виховувати, навчати, піклуватися про неї та віддавати всю свою любов тільки їхньому малюку. Гому важливо, щоб вихователь зумів знайти спільну мову з дитиною та батьками.
В сім'ї три педагоги
Юля Момот родом з села Жовтневе Семенівського району. Закінчивши школу, дівчина поїхала до Чернігова - вступати в Національній педагогічний університет на факультет початкового навчання. З вибором професії і неї не було сумнівів, адже ще з дитинства знала: стане вихователем.
«З раннього дитинства, коли бавилась з сестрою в доньки-матері, я мріяла, як буду виховувати дітей в садочку», - розповідає Юлія.
Не останню роль у виборі професії зіграла лати дівчини Любов Василівна, яка все життя працює в школі вчителем початкових класів.
«Мені часто доводилося бачити, як мама гілкується з дітками, як віддає їм свою любов а увагу, - продовжує Юля, - тож хотіла бути на неї схожою. До речі, сестра також має спеціальність вчителя. Така собі родина вчителів. Один татусик по господарству працює».
Діти повинні постійно розвиватися
Спостерігаючи за роботою Юлії Сергіївни, переконуєшся: вона може конкурувати навіть з досвідченими жінками-вихователями. Адже та дитяча любов, про яку я говорила, завжди світиться в очах її вихованців.
«Дітей треба зацікавлювати постійно, - говорить дівчина. - Я щодня намагаюсь придумати нові заняття для вихованців. Намагаюсь залучати до активної участі батьків. Після роботи шукаю в інтернеті та посібниках щось цікавеньке, незвичне. Хочу, щоб мої дітки завжди розвивалися. Наприклад, минулого року я випустила старшу групу, зараз вони першокласники. Ми протягом року в ігровій формі вчили букви та цифри. Навіть намагалися писати та розв’язувати легенькі приклади. Зараз дуже за ними сумую і радію кожним їхнім успіхам».
В перший робочий день пропав голос
Вихователем дівчина працює 5 років. Як прийшла до садочку після університету, так і залишилася тут.
«Спочатку я працювала в ясельній групі (дітки від 1,5 до 3 років. - авт.), - розповідає Юлія Сергіївна. - Пам’ятаю: в перший робочий день у мене чомусь пропав голос. Напевно, дуже перенервувала, але все пройшло добре. Дітки виявилися просто чудовими, і мені вдалося знайти з ними спільну мову. Два роки працювала з найменшими, а потім завідуюча запропонувала перейти до старшої групи (з 3 до 6 років. - авт.). Так зараз і працюю. У професії вихователя важливо любити дитину, розуміти її і постійно зацікавлювати чимось. Слід почути малечу і вміти з нею спілкуватися. Часто мені доводиться поставити себе на місце дитини, немов самій стати дитиною, аби зрозуміти свої маленьких вихованців. Загалом же любити дітей - головне кредо моєї професії».
До речі, 22 вересня Юля Момот святкувала свій День народження. Вітаємо її зі святом та бажаємо творчих успіхів та натхнення.
Марія Савіна, "Чернігівщина" №39 (543) від 24 вересня 2015
|
-->
