 «Треба боятися не тварин, а людей!» – цей постулат знайомий усім, хто прожив не один десяток років на цій землі.
З кожним черговим проявом жорстокості людини пересвідчуюся у влучності цього виразу.
Звичайно, люди не однакові, але цинізм та жорстокість завжди шокує. Постає одне-єдине питання: «А хто і за яких умов виховував цю людину?». Чи не було в неї дитинства, у садочку не привили почуття любові до тварин? Чи, може, вона не ходила до школи, де навчають бережливому ставленню до них?
А може, вона росла без батьків, бабусь, може, її покинули відразу після народження? Чи, мабуть, виховання в найгіршому інтернаті наклало свій відбиток на психіку людини? Безліч думок вирує в голові, коли намагаюсь змалювати в уяві образ кривдника.
А спонукав до подібних роздумів випадок, який викликав гнівне обурення з приводу вчинку людини.
Жителі Семенівки добре знають чоловіка, на ім'я Олександр, який вартує біля магазину "Орхідея". Проте річ не про нього, а про його вірного друга – собаку, кличка якого Бровко. Окрім звичної картини, перехожих привертає увагу пасивна поведінка тварини серед постійного натовпу, і лише в поодиноких випадках - її агресія на окремих людей.
Загалом, це досить миролюбна тварина, яка з довірою ставиться до всіх, хто її оточує.
Дуже любить ніжитися на сонечку, розмістившись на плитах, що встановлені на асфальті.
До Олександра та його цуцика звик кожен мешканець району.
Проте тривожний дзвінок, а згодом і хвилююча розповідь про Бровка не залишила мене байдужою. У неділю 06.11.2016 р. люди, які працюють у центрі міста, та прості перехожі разом рятували собаку від результатів нічних знущань. Якщо написати слово «хтось» про людину, яка вчинила насильство над собакою, то це все одно, що не сказати нічого. Ця злиденна та жорстока "істота" добряче познущалася над беззахисним песиком. Металевий дріт на шиї був затиснутий так щільно, що рятівникам довелося докласти чимало зусиль, аби звільнити тваринку. Морда та боки були побитими. За версією Сашка, собаку вночі катували, підвісивши за металевий дріт.
Поспілкувавшись із Олександром, з’ясувала, що Бровко навіть повертався до нього, коли той ще маленьким цуценям віддав його іншому господарю далеко за межі міста. Собака через тиждень знову був на тому самому місці. Про відданість Бровка не буду писати. Усі ми добре знаємо братів наших менших, тих, кого приручили.
Собака зараз одужує, залишається сподіватися, що в нього добра пам'ять. Той, хто знущався, рано чи пізно буде проходити повз собаку, і він його обов’язково упізнає. Далі, чого бажаю, – не писатиму…
Хочеться просто звернутися до батьків з проханням, щоб вони виховували своїх дітей добрими й милосердними. Бо з жорстокості до тварин починається жорстокість до людини! Не дивуймося тоді горе - кривдникам, збочинцям, серійним убивцям. Істина надзвичайно проста: «Що посієш,те й пожнеш!».
І наостанок, хочу сказати, що небайдужі люди – рятівники Бровка своїм вчинком довели, що добро завжди перемагає зло! Тож не будьте байдужими, адже це - крок до зради!
Олена Кресс, м. Семенівка
Фото - Михайла Волка
|
-->
