 Можливо це суто суб'єктивна думка, але для багатьох вона справджується: найкращі роки життя – студентські. Чому? Важко дати відповідь на це питання, оскільки тут може бути досить багато факторів: нові знайомства, переїзди, враження, смішні життєві історії, зустрічі з цікавими людьми, життя в гуртожитку, постійне недосипання, лекції, сесії, улюблені розписані парти, дипломні роботи, прогуляні пари… Це спогади, що проносяться багаторазово у думках людини, яка відчула на собі справжнє студентське життя. Різноманітне, насичене яскравими подіями, воно не обмежується навчальними аудиторіями. Багато колишніх студентів згадують свої студентські роки як один із найкращих періодів життя.
А як зараз живуть сучасні студенти, чим займаються? Адміністрація сайту "Семенівка-наше місто!" (http://semenovka.at.ua/) поспілкувалася з однією із представників студенства, нашою землячкою - 20-річною Дариною Карпікою.
Ось що вона розповідає про себе: "Погано пам'ятаю своє дитинство, але те, що не любила гречану кашу - напевно .Ходила до лісгоспівського дитячого садку, потім навчалась в Семенівській ЗОШ № 3. Закінчила 11 класів і вступила до Київського технікума готельного господарства (КТГГ) на факультет туризму. Була можливість навчатися в університеті зі стипендією на факультеті екології. Рідні намагалися мене переконати, що то більш перспективна професія, але дуже вже хотілося ближче до подорожей і пізнання світу."
Зараз Дарина навчається за кордоном і погодилася дати відповіді на кілька наших запитань.
*** *** ***
За кордон я прагнула ще зі школи, але то не була якась конкретна мета, просто мене цікавило і приваблювало інше життя, - розповідає Дарина. - У студентів технікуму була можливість поїхати за кордон на практику, але треба було пройти відповідні співбесіди та й оцінки в заліковці мали значення. Звичайно, цей шанс я пропустити не могла. Пройшовши співбесіду, зібравши відповідні документи, я поїхала до Німеччини на три літні місяці. Ця поїздка частину моїх думок підтвердила, частину зруйнувала, частину змінила. Ти бачиш інше життя, інших людей з іншими думками та цінностями.
Повернувшись до України я поступово почала готуватись до державних іспитів та треба було вирішити де буду здобувати вищу освіту. До випуску залишався місяць, а я ніяк не могла прийняти рішення, тому, що навчання в Київських вузах мене не приваблювало. Згодом я дізналася, що відкривається філіал польського університету. Навчання має бути за польською програмою, з польсько-українським складом викладачів, а останній семестр обов'язково закінчити безпосередньо в WSG (Wyższa Szkoła Gospodarki) в Польщі. Мене це надихнуло, тож одразу подала свої документи, ще й подружку заохотила. Майже одразу почались курси польської мови. Згодом випала можливість поїхати до Польщі попрацювати на пару місяців влітку. Вже перебуваючи там, я замислилась: чому б не навчатися саме в цьому вузі в Польщі. Дуже дякую моїй родині і батькам, що підтримали мене і допомогли прийняти правильне рішення. Я за ними дуже сумую, адже зараз зимові свята і так хочеться провести їх у сімейному колі.
Перебуваючи в Польщі, вирішила з'їздити в Бидгощ (місто, де знаходиться вуз), і, так сказати, особисто подати документи до університету. Потім повернулась до України на пару тижнів і знову поїхала закордон. Поступила за тією ж спеціальністю, але одразу на другий курс.
- Чи багато студентів з України навчається разом з тобою у групі/на факультеті/у виші?
В группі нас приблизно 30 чоловік, і тільки 11 з них поляки. В основному українці, але є також з Росії та Казахстану. Взагалі багато студентів, які приїхали по програмі обміну з інших країн, наприклад: Іспанії, Італії, Індії.
- Де живеш і які умови проживання?
Знімаємо квартиру разом з подружкою. Умови звичайні і все влаштовує, а особливо те, що квартира знаходиться в центрі міста і маю 10 хвилин пішки до вузу))
Попереду ще сесія: заліки, іспити, недоспані ночі. Але з певної частини предметів вже маю залік, бо самі викладачі теж намагаються пришвидшити закінчення першого семестру. Та і взагалі завжди йдуть на зустріч студенту і намагаються знайти найкраще вирішення певної проблеми. Всі викладачі на перших лекціях дають свою поштову адресу, графік роботи і де їх можна знайти в разі виникнення якихось питань.
- Чим принципово відрізняється система навчання від національної? Чи відрізняються вимоги викладачів?
В навчальній програмі більше практики, ніж теорії. Не треба вчити лекції напам'ять і писати довгі конспекти. Я не хочу сказати, що цього зовсім немає (деякі викладачі заохочують до написання конспектів), але на парах більше розглядаємо конкретні ситуації, а вже їх вирішення базується на теорії і певній літературі. Доречі щодо літератури, то вся, яка нам потрібна, знаходиться на електронній платформі вузу, до якої ми маємо доступ. Також деякі заліки теж будемо здавати в електронній формі, наприклад у вигляді тестів.
- Чи важко було спочатку звикати до навчання?
На початку навчання було дуже багато інформації, багато нового, все здавалося складним і незрозумілим, але потім, звичайно, звикаєш, і все стає так, як має бути.
- А чим ти зайнялася одразу, коли приїхала у місто?
Як тільки приїхали в Бидгощ, ще не розпаковуючи валіз, пішли гуляти містом і знайомитися з його визначними місцями.
- А як проводять час місцеві студенти?
Студенти є студенти) що польські, що іноземні
люблять сходити на вечірку або до клубу, знайомитись і відпочивати. Досить багато спортсменів, особливо любителів футболу. Ще не зустріла жодного поляка, який би не слідкував за новинами футболу і не вболівав за збірну Польщі на міжнародних матчах. А ще коли вийдеш на вулицю, то біля річки або в парку обов'язково зустрінеш бігунів, які і в сніг, і в дощ, і в мороз займаються спортом.
Читайте також:
ЄВРОПЕЙСЬКА ОСВІТА ОЧИМА СЕМЕНІВСЬКОЇ СТУДЕНТКИ КАРОЛІНИ ЛОЗОВСЬКОЇ
|
-->
