 Нечасто буваючи у Семенівці, звертаєш увагу на буденні для місцевого жителя речі. Приємно спостерігати на рясний врожай вишень у Семенівці. Згадуєш деякі моменти дитинства, коли допомогав батькам збирати вишневий врожай, а взимку, відкриваючи вишневе варення чи компот, відчував задоволення від того, що допомагав.
До речі, ВИШНЯ –одне з найстаріших дерев в Україні. Її знають з дуже давніх часів, спочатку як дику рослину з цілющими ягодами, пізніше культивують і виводять цінні сорти. Біологи припускають, що вишня поширилася в Україні з Малої Азії.
Проте назву цього дерева, яка в багатьох мовах має слов’янський корінь, досі не можуть пояснити. Мовознавці пропонують пояснення індоєвропейського походження – «омела та інші дерева, що виділяють клей». Формулювання насамперед неточне вже тому, що омела не є деревом.
Вишня використовувалась в Новорічній обрядовості задовго до привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку. Її викопували восени і ставили в діжку з землею у хаті, де вона стояла до Нового року.
За тим, як росла вишня, передбачали свою долю:якщо до Нового року вона зацвітала, це був добрий знак. Бог в дохристиянській вірі вважався вишнім, таким чином, назву вишня слід розуміти як «божественне дерево». Хата у вишневому садочку – одвічне замилування українського народу. Вона оспівана багатьма письменниками. Тому Шевченківський«садок вишневий коло хати »став символом України, рідним, близьким.
При згадці про вишню на пам'ять одразу ж приходить така близька і люба серцю, кожному знайома поезія Тараса Шевченка :
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Прекрасні, барвисті, повнозначні, з багатоманіттям інтонацій, пейзажів, пов’язаних з вишнею, є і у творах інших класиків української літератури.
---------------------
Читайте також:
У ЛИПНЯ ЧУДОВИЙ ДЗВІНКИЙ ГОЛОС (очерк +ФОТО)
|
-->
