 Вулички, сквери, парки й сади сповнилися неймовірним ароматом – розквітли липи. Ці дивовижні дерева ваблять зір, тішать затінком у спекотну пору, лікують… Ще здавна наші пращури вважали липу священним деревом і ототожнювали з богинею любові та краси Ладою. Жодне свято не обходилося без обрядових дійств біля лип.
Липовий цвіт – від сотні бід
Кора, бруньки, приквітки і суцвіття липи – дуже цінна лікарська сировина. Квіти і листя дерева містять вітамін С, глюкозу, біофлавоноїди, каротин, фітонциди, мікроелементи, білок, танін. Ефірна олія квіток липи заспокоює нервову систему. Саме тому прогулянки по липових алеях приносять велику користь здоров’ю людини.
Мабуть, одним із найкращих для використання в лазні є віник з липових гілочок. Якщо ви захворіли, тоді з простудою допоможе впоратися липовий цвіт, а також мед, адже вони мають спазмолітичну, потогінну дію і є помічними при підвищеній температурі, захворюваннях дихальних шляхів, грипі, бронхіті, бронхіальній астмі, мігрені тощо.
Зовнішньо відвари суцвіть застосовують для полоскання рота і горла при стоматитах, ангінах та гінгівітах, а також для лікувальних ванн при невралгії, подагрі, суглобовому ревматизмі.
Липовий цвіт (можна з листочками) збирають, коли більшість квітів уже розпустилися, в суху погоду. Зібраний цвіт кладуть тонким шаром на папір у затіненому місці, в добре провітрюваному приміщенні.
Зберігають у паперовій чи дерев’яній тарі протягом 2—3 років.
Фото - М. Волка з фотоархіву нашого сайту http://semenovka.at.ua/photo/non_stop_photo/9
До речі, біля цього дерева також часто проводилися й народні збори, суди. На знак примирення або закінчення війни на вулицях висаджували стрункі ряди цих зелених чудесниць.
Липа вважалася древом Богородиці. Християни вірили, що коли Богородиця спускається з небес на землю, вона відпочиває саме на липі. На липу вішали ікони та образки, побутувало повір'я, що саме на липі найчастіше були чудотворні ікони. Одна з християнських легенд говорить, що липа стала притулком для Богородиці, коли вона з маленьким сином бігла до Єгипту.
Слов'яни шанували липу не тільки як священне дерево, але і як дерево-матір, що дарує своїм дітям усе необхідне. Ложка, чашка, ківш, піднос та інші предмети побуту, без яких не обходилася жодна селянська родина, вирізалися з липи. Багато століть наші предки ходили в липових личаках. З легкої липової деревини робили щити, які захищали воїнів від ворожих списів та шабель. На липових дошках писали ікони та вирізали іконостаси, з дощок її робили музичні інструменти. Деревину липи використовували для висікання «живого» вогню, за допомогою якого щорічно оновлювали вогонь у домашніх вогнищах.
Липу використовували і як особливий оберіг. Повсюдно вважалося, що в липу не б'є блискавка, тому її садили біля будинків і не боялися ховатися під нею під час грози. Жителі Герцеговини під час вінчання тримали над головами молодих липову гілку теж як оберіг. Нею прикрашали хати й загороди з худобою на Юрія і на Трійцю. У німецькій міфології липа була священним деревом Фреї, богині любові та краси. Листя липи за формою нагадує серце, тому у східних і західних слов'ян вона стала втіленням таких прекрасних людських якостей як щирість і доброзичливість.
Усталена історична традиція зробила липу національним деревом чеського народу. Цей історичний факт знайшов відображення в тому, що липовий листок, гілка липи з квітками або липовий вінок стали знаками національної гідності Чехії. На багатьох почесних нагородах Чехії (на ордені Білого Лева, ордені Республіки), на державній пресі, на військових уніформах, на гербах та купюрах ми можемо побачити листя або інші елементи липи - як одну з головних національних емблем.
Липа була офіційно прийнята чеським національним символом в червні 1848 року на Слов'янському конгресі в Празі. Цей конгрес був організований чеськими активістами і представляв з'їзд делегатів слов'янських народів, що перебували під владою Австрійської імперії. У з'їзді брали участь активісти і з інших слов'янських країн.
|
-->
