Сонячний ранок зустрів мене на міській автостанції яскравими променями та зеленою тінню парку навпроти. Руку трохи тяготила сумка з речами, давався взнаки час у дорозі, але настрій був піднесений: серце билося жвавіше, аніж завжди. Всередині вирувало якесь особливе відчуття чогось небуденного. Не вперше і ще не востаннє я приїхав складати сесію, все до болю знайоме і, ніби, також раде мене бачити.
Ноги знають уже всі дороги і несуть на квартиру на автопілоті, майже не взаємодіючи з мозком, котрий зайнятий хаотичними думками, неквапливо розкладаючи все по «поличкам» , певно, відчуваючи, що працювати йому доведеться багато, вмикає енергозберігаючий режим. Але
...
Читати далі »