Кажуть, що у житті студента буває два щасливих моменти: перший - коли він дізнається, що вступив до навчального закладу, другий - це отримання диплома. Але й між цими двома подіями – роки веселого та щасливого студентського життя. Навчання у ВНЗ – це не тільки семінари, лекції, заліки та іспити ...
А щоб дізнатися яке воно насправді те студентське життя, адміністрації нашого сайту вдалося поспілкуватися із семенівськими студентами – Аліною Денисенко та Богданом Мосуновим. До речі, відзначимо, що Аліна та Богдан – однокласники.
Отже, шановні читачі, вашій увазі інтерв’ю з семенівськими студентами.
- Розкажи трохи про себе.
Я студентка другого курсу Київського університету імені Бориса Грінченка. Загалом, вважаю себе цілеспрямованою, відповідальною, стресостійкою та впевненою людиною. Приймаю всі виклики, які кидає життя і намагаюся досягати свого. Завжди вірю в найкраще, адже саме завдяки вірі можна досягти успіху.
Звичайний семінарист. Навчаюсь на 2 курсі бакалавріату Київської духовної академії, навчальні корпуси якого знаходяться на території Києво-Печерської лаври. Також працюю в бібліотеці та церковно-археологічному музеї нашої академії, де і проводжу більшість свого часу, але, звичайно, намагаюсь якомога частіше відвідувати духовні та культурні центри Києва. В житті скоріше інтроверт. У школі полюбляв історію, але зараз більше захоплююсь богословськими та філософськими дисциплінами. Вчився в музичній школі.
- Що вплинуло на твій вибір навчального закладу?
Насправді, у мене не було конкретної цілі щодо навчального закладу. Знала тільки, що хочу вивчати мови, але потім зрозуміла, що цього замало, адже іноземні мови в часи такої швидкої глобалізації повинен знати кожен, аби мати конкуренту перевагу на ринку праці. А вже перед самим вступом зацікавив напрямок міжнародні відносини. І я ні разу не пожалкувала за ці два роки, адже, по-перше, мені ще не зустрічалася жодна нудна дисципліна в цій сфері, я захоплена тим, що вивчаю, і по-друге, робиться акцент на вивченні іноземних мов і після магістратури надається друга кваліфікації «перекладач».
На вибір навчального закладу, по-перше, вплинуло ще дитяче бажання стати священником, чи хоча б працювати у церковних установах, по-друге, бажання того, щоб за допомогою богословської освіти більше осягнути світ у всіх його вимірах, і в кінці кінців прийти до розуміння істини.
- Розкажи якусь цікаву історію із власного студентського життя
Під час підготовки до одного з іспитів, у мене був список усіх 95 питань, які будуть у білетах. Вивчивши 90, на решту 5 чи то не вистачило терпіння, чи то вони мені просто не сподобались. Але вже на іспиті я зрозуміла, що з моєю удачею далеко не заїдеш. Із цих п’яти невивчених питань, всі три попалися в білеті. Я все ж таки наважилася поміняти білет, хоча викладач відразу попередив, що це вплине на мою оцінку. Під час відповіді, викладач, вже засумнівавшись у моїй підготовці, вирішив влаштувати мені двобій по всім-всім питанням. У кінці кінців, мужньо витримавши сорокахвилинний бій, я отримала свою п’ятірку.
Найцікавішою власне для мене була історія з тим як я провів першу в своєму житті екскурсію. Сталося це так. Одного суботнього дня приходжу я до бібліотеки, і через десь 5 хвилин забігає завідувач бібліотеки архімандрит Олексій і каже, що за 2 хвилини в нашому музеї буде екскурсія, і доручає мені її провести. В мене каламбур у голові, не можу нічого згадати. Починаю згадувати дати, терміни, імена… вони не згадуються, в мене шок. І що я бачу, до нас заходить екскурсія дошкільнят, моєму здивуванню не було меж. Довелось розповідати про експонати малятам. Але які були емоції від часу, проведеного з дітьми, до того ж їх було 3 потоки, і з кожним разом було все цікавіше і цікавіше. Ось така історія.
- А яке у тебе хобі?
Захоплююся фотографією, коли приходить натхнення, відразу знаходжу для цього час.
Як такого одного і однозначного хобі в мене нема, але більше всього я люблю грати на баяні та збирати гриби, адже обидва заняття заспокоюють, приводять до рівноваги, і обидва по своєму є мистецтвом.
- Як проводиш час поза заняттями?
Якщо чесно, на першому курсі я взагалі не знала що таке «час поза заняттям», було настільки важко, що прийшлося присвятити весь свій час саме навчанню. Навіть якщо і була вільна хвилина, то все одно використовувала її для вдосконалення своїх професійних навичок. На другому курсі, звичайно, легше, іноді з’являється вільний час, але відразу заповнюю його чимось корисним: відвідування лекцій, тренінгів, інформаційних заходів, розмовних клубів і т.к. Можливо, це вже залежність від навчання.
Після занять в більшості випадків йду до бібліотеки чи музею. Після закінчення пар я повинен встигнути на самопідготовку, а після вечері о десятій годині в нас вечірні молитви, але коли є вільний час, і його не потрібно витрачати на навчання, це буває в неділю, бо в суботу ми навчаємось, здебільшого гуляю по лаврі чи по Києву з друзями.
- Напевне, як і у кожної молодої людини перед вступом до навчального закладу є певні сподівання, наприклад: "ось коли я стану студентом, то буду ...". Провчившись у виші певний період, чи можеш ти сказати, що твої сподівання виправдалися і студентське життя насправді таке, яким ти його уявляв у школі?
Єдиним моїм сподіванням було «ось коли я стану студентом, то нарешті буду вчити і займатися тільки тим, що безпосередньо пов’язано з обраною спеціальністю». Так, можу сказати, що моє сподівання виправдались, і чесно кажучи, за школою не сумую взагалі.
До вступу я дещо жахався студентського життя, вірячи розповідям старших про те, що студенти живуть у гуртожитках, де шумно, багато народу, але після вступу був приємно здивований спокоєм, розміреністю і дружелюбністю в гуртожитку. До того ж, звичайно, часто думав про те, що студентське життя насичене, але я не думав, що воно настільки насичене, і переповнене різними подіями. Але, однозначно, що студентське життя – прекрасні часи, які не можна описати, не побувавши студентом, і не можна уявити, будучи ще школярем.
- Часто приїздиш до Семенівки?
Так, порівняно з деякими студентами, які з’являються вдома раз у два чи три місяці, я часто їжджу додому. Сумую саме за домівкою, теплою атмосферою та батьками. Вдома я відпочиваю від різних думок, метушні та отримую справжній релакс.
Нажаль доводиться приїжджати лише на канікули, а саме на різдвяні, пасхальні та літні. На вихідні не вдається, тому що бо в суботу є лекції.
- Де і ким мрієш працювати по закінченню навчального закладу?
Звичайно, хотілося б працювати у сфері міжнародних відносин, чи то посольства, консульства, відомства, чи то в міжнародній організації, чи то в органах державної влади.
Хотілося б стати священиком, але, навчаючись, починаю розуміти велику відповідальність цієї місії, тому все більше ця професія ставиться під питання. До того ж, інколи, задумуюсь над викладанням.
- Що побажаєш читачам нашого сайту?
У зв’язку з останніми подіями, хотілося б нагадати всім, що незважаючи на жорстокість сучасного світу, ми повинні залишатися людьми.
Найперше віри, надії, любові та мудрості, адже лише мудра людина може по-справжньому вірити, і лише віра дає надію. Також хочеться побажати миру та добра, які можливі лише за умови любові до всіх без виключення. Звичайно ж того, щоб кожен читач пізнав істину, а пізнавши істину ти віднаходиш відповіді на всі питання. Не можна назвати дійсно розумною людину, яка не дійшла до істини.
Ось така розмова вийшла з представниками студентства. А нам лише залишається подякувати студентам за розмову і побажати здоров'я, успіхів та активної життєвої позиції. Саме від студентів та їх вчинків залежить майбутнє!
На фото – Аліна Денисенко та Богдан Мосунов
|