Як часто ми думаємо про світ, дивлячись на нього з чужої позиції? Ми так часто не помічаємо тих, хто створює для нас затінок серед денної суєтності... Цікаво, що вони б могли розповісти...
Цвітуть сади, і вулиці
Буяють
Червнем лагідним.
Акація ж зажурена
Блукає
Сном каштановим.
Гаптує сонце золотом
Усмішки всім охочим,
А їй самотньо й холодно
Од щастя перехожого.
Від ліхтаря ховаються
До неї в тінь закохані,
Аж серце їй стискається
І б"ється так сполохано.
А над мостами вулиці
Тужливо плаче променем
Ліхтар сумний задумливий:
Зігріти він не в змозі
Сумну мою акацію…
Не зміг він обійняти
Пахучі, наче ладанні,
Тендітні і заплакані,
Стрункі гілки акації…
Автор Невідомий, м. Семенівка
|