Я ПРОЧИНЮ ВІКНО ...
Я прочиню вікно і причаюсь у тиші:
Як світ кипить – розбурхана ріка!
А маляр змішує палітру, й пише
Історію так впевнено рука…
Ліхтар на сонне місто тихо сипле
Легенди пил і світла оксамит,
А вітер ледь торкається, так ніжно
Холодних губ, і щік, і пліч…
Сивіє світ в коловороті часу,
Душа закохана у нього, мов дитя…
І розгоряється світанком вранці
У ній шалена спрага до життя.
Автор Невідомий, м. Семенівка
|