 «… А онде під тином опухла дитина, голоднеє мре…» Тарас Шевченко
Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30- х років, історія України не знає.
Винищення голодом — це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, це карально-репресивна акція, яка була спрямована на упокорення українських селян. удушення їх життєвої віри. Селянство одночасно обезголовлювалось: знищувалась вільнодумна інтелігенція. Його супроводжували насильницька колективізація сільського господарства, «розкуркулення» селян, грабіжницька хлібозаготівельна компанія, конфіскація майна, штрафи, насаджування грошових і продуктових повинностей, масовий терор на селі.
Існують документальні історичні факти, які підтверджують жахливі факти канібалізму, трупоїдства, вживання м'яса дохлої худоби і домашніх тварин, масового самогубства та розладів людської психіки. Події тих страшних років сучасний українець не може навіть уявити. Дико і моторошно, наприклад, думати, що мати зарубала найменшого сина, щоб нагодувати ним п’ятьох старших; що люди божеволіли від безвиході, ховали жменьку пшенички десь там на городах у сирій землі…
Жертвами голодомору 30-х рр. в Україні, за підрахунками українських та зарубіжних дослідників трагедії, стали від 6 до 8 млн людей. Голодомор зруйнував українське село, яке зберігало традиції великої родини.
Більше ніж півстоліття компартійний режим приховував правду про причини і небачений масштаб злочину проти українського народу. Радянська влада не шкодувала коштів, щоб приховати наслідки голоду від всього світу. Дослідження цієї трагедії розпочалося наприкінці 80-х років.
Завдяки таким історикам-дослідникам, як Роберт Конквест, Джеймс Мейс, Станіслав Кульчицький, Дмитро Соловейта ін., сьогодні громадськість має можливість ознайомитись зі справжніми цифрами й фактами трагедії, із механізмом її організації й реальними масштабами, архівними матеріалами й секретними документами. Сьогодні ми знаємо, що Голодомор ніколи не стане для нас історичною минувшиною, адже нестерпний біль шматує пам'ять не тільки очевидців, але й наступні покоління. Наш обов'язок, особливо обов'язок молоді — вшановувати, увічнювати пам'ять про вбитих українців і пам'яттю зберігати духовну єдність поколінь.
Указом Президента України № 1310/98 «Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів» від 26 листопада 1998 року кожного року у четверту суботу листопада в Україні відзначається національний пам'ятний день — День пам'яті жертв голодоморів.
О 16-00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої люди несуть свічки до пам'ятників жертвам, також запалюють свічку в своєму вікні як символ пам'яті про людей, яких свідомо позбавили життя, застосувавши жахливу зброю масового знищення — штучний голод.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ГОЛОДОМОР НА СЕМЕНІВЩИНІ. СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ
ГОЛОДОМОР НА СЕМЕНІВЩИНІ. ФАКТИ ТА РОЗПОВІДІ ОЧЕВИДЦІВ
Пропоную до перегляду художні і документальні фільми про Голодомор
Художні фільми:
«Голод-33», реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна.
«Поводир», реж. О.Санін, 2014, студія «Prontofilm», Україна.
«Маленьке життя», реж. О.Жовна, 2008, кінокомпанія «Група компаній Фокстрот», Україна.
Документальні фільми:
«Жнива розпачу», реж. С.Новицький, Ю.Луговий, 1984, Канада.
«Під знаком біди», реж. К.Крайній, 1990, «Київнаукфільм», Україна.
«Українська ніч 33-го», у 4 частинах («Страх», «Жах», «Гільйотина», «Справа Грушевського»), реж. В.Георгієнко, 1994–1998, «Укртелефільм», Україна,
«Час темряви», реж. С.Дудка, 2003, «Укртелефільм», Україна.
«33-й. Свідчення очевидців», реж. М.Лактіонов-Стезенко, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Об’єднання «Імпульс», Україна.
«Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду», реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд «Україна 3000», НТКУ, Україна.
«Свіча Джеймса Ернеста Мейса», реж. Н.Сущева, 2008, агенція «Стожари», Україна.
«Хлібна гільйотина», реж. І.Кобрин, 2008, студія «Телеком», Україна.
«Живі», реж. С.Буковський, 2008, кіностудія «Листопад фільм», Україна.
«Жорна», реж. Г.Гін, 2008, студія «МедіаПорт», Харків, Україна.
«Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-33 років на Луганщині», реж. О.Крамаренко, 2009, Україна.
«О горе, це ж гості до мене», реж. П.Фаренюк, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Україна.
«Великий голод», реж. Е.Лозовий, П.Овечкін, 2005, студія 1+1, Україна.
«Незнаний голод», реж. Т.Гукало, 2003, кінокомпанія «Комітет дослідження українського Голодомору», Канада.
«Україна. Забута історія – Голодомор. Влада варта смерті», реж. А. Романді, 2011, телеканал «Мега», Україна
Олена Добровольська,
м. Семенівка
|
-->
