Шановні читачі! Вашій увазі - науково–дослідницька робота на тему «Голокост на Чернігівщині». Робота виконана у 2008 році ученицею 9-го класу ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 м. Семенівки Чернігівської області Макаревич Світланою. Науковий керівник - вчитель історії та правознавства Комар Тетяна Миколаївна. З цієї роботи на шпальтах нашого вебресурсу ми наводимо фрагменти, які торкаються Семенівки та Семенівського району.
В період Другої світової війни німецький фашизм втягнув народи Європи в небачене кровопролиття. Чим далі віддаляються події того страшного періоду, тим більше треба зусиль, щоб зберегти в пам’яті наступних поколінь загибель десятків мільйонів людей – євреїв, слов’ян, циган, військовополонених.
Величезні жертви Голокосту – трагедії європейського єврейства в роки Другої світової війни, катастрофи, під час якої загинуло 6 мільйонів євреїв Європи, з них більше 2 мільйонів, які проживали на території колишнього Радянського Союзу, сприймаються не тільки як трагедія євреїв, а як загальнолюдська трагедія новітньої історії.
Ця трагедія не обійшла і єврейські общини Чернігівщини. Масові розстріли євреїв розпочалися у жовтні – грудні 1941 року і продовжувалися до 1943 року.
З початку катастрофи пройшло десятки років і багато поховань загиблих втрачено, а там, де вони залишилися, до теперішнього часу просто замовчувалося, хто там похований. Складається враження, що навмисно нав’язувалася ідея швидше забути факт масового знищення євреїв в період Голокосту.
Історія не знає таких страшних і масових страт людей однієї національності, тому масове знищення єврейського населення нацистами та їх прибічниками одержало назву Голокост ( від грецького – спалені повністю).
22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна. Територія України була повністю окупована військами Німеччини та її союзниками протягом 1року й 1 місяця (до 22 липня 1942 року).
Через два місяці військових дій в серпні 1941 року лінія фронту впритул наблизилась до кордонів Чернігівської області. Відчувався панічний стан. Всі рухалися на схід країни – війська, біженці, колгоспна худоба, евакуйовувались підприємства та різні установи. Залізничного транспорту було дуже мало, автомобільний транспорт в той час був слабо розвинений. Всі дороги області не мали твердого покриття, з низьким пропускними можливостями. Але навіть за таких умов з області за офіційними даними змогло евакуюватися в глиб країни 140 тис. чоловік. За розповідями очевидців, перед вступом у місто окупантів, з Чернігова було відправлено відразу чотири ешелони з біженцями, серед яких було багато євреїв. Скористатися транспортом не всі мали можливість. Люди днями сиділи на вокзалі, але транспорту не дочекались. Багато сімей, яким не вдалося виїхати залізничним транспортом на початку організованої евакуації, потрапили в скрутне становище. Ще до окупації Чернігова залізниця, яка йшла на схід країни, була захоплена окупантами і вся Чернігівська область була відрізана від зовнішнього світу. Було прийнято рішення вивозити людей водним транспортом з Чернігова і Макошино. До пункту збору біженці діставались самостійно, частина підвозилась залізницею через Ніжин та Бахмач.
В Чернігові та Макошині вони вантажились на баржі і вгору по Десні просувались у напрямку Брянська. Цей шлях змогли використати багато біженців, але діяв він не довго. Остання баржа, яка змогла прорватися з оточення, пішла з Чернігова 20 серпня, а 26 серпня Новгород – Сіверський був захоплений окупантами і шлях відходу водним транспортом був відрізаний.
Залишився єдиний спосіб – вибиратися самостійно на возах, а за їх відсутності, пішки. Ті, хто не роздумуючи завчасно вирушив у дорогу, змогли відійти подалі від лінії фронту і були врятовані. Але багато спізнилися, пробратися не змогли і загинули або повернулись додому та загинули за місцем проживання.
Евакуація була ускладнена ще і тим, що на початку війни молоді чоловіки були призвані до діючої армії, багато чоловічого населення, знятого з військового обліку за віком поповнили лави ополчення, винищувальних загонів, загонів самооборони і знаходилися на військовому положенні, приймаючи участь у військових діях. Відсутність у сім’ях чоловіків стала однією з причин того, що багато сімей з малими дітьми та старими батьками, не змогли завчасно евакуюватися.
До кінця серпня всі дороги, що вели на схід було блоковано окупаційними військами. Біженців, які намагалися пробитись через окуповану територію, відловлювали поліцаї і знищували. Про це свідчать архіви: «… 2 євреї 30 -40 років, ім’я та попереднє місце проживання невідомо, були затримані в селі Андріївка Городнянського району поліцією і розстріляні». «…в селі Верескуни розстріляний єврей. Його ім’я та попереднє місце проживання невідомо».
Згідно інструкції, складеної у штабі вермахту ще до початку військових дій «… першою і головною метою німецьких заходів повинна бути повна ізоляція євреїв… Необхідно провести їх реєстрацію, всі права і свободи повинні бути відібрані».
З перших днів окупації почав утверджуватися варварський режим терору, під час якого вже в перші місяці окупації загинула більшість євреїв, що проживали в області.
В Семенівці і районі кількість євреїв, що загинули під час окупації значно менша ніж в інших районах і містах області. Але на трагедії євреїв Семенівщини необхідно зупинитися більш докладно. Матеріалів про масові страти єврейського населення не збереглося у краєзнавчому музеї і для того, щоб відтворити дійсну картину трагедії, зібрати факти, відновити імена загиблих, довелося звернутися до єврейської общини міста Семенівни. Зараз (на момент написання роботи, - прим.) вона нараховує трьох членів: Ейдліна Хая Ошарівна (1926 р.н.), Бабинець Роза Адольфівна (1931 р.н.) та Локшина Сіма Володимирівна (1924 р.н.). Очолює общину та веде всі справи Ейдліна Х.О. (на момент написання роботи, - прим.), саме вона надала багато важливої інформації по знищенню євреїв в Семенівці і допомогла відновити імена розстріляних.
25 серпня 1941 року танки окупантів увійшли у місто Семенівку, 26 серпня був окупований Новгород–Сіверський, 28 серпня – Короп. Таке положення практично за місяць до повної окупації області відрізало всі шляхи для евакуації біженців, які рухалися кінним транспортом та пішки у напрямку Брянської області. В цей же час була відрізана залізнична магістраль Київ – Москва, що не дозволило в подальшому продовжувати евакуацію промислових об’єктів, державних цінностей та людей з Чернігівщини.
Своє захоплення Семенівни окупанти супроводжували безперервними грабунками населення, магазинів та складів. Награбоване майно запаковувалось у посилки та відправлялось до Німеччини.
Відразу за фронтовими частинами на територію району передислокувались підрозділи СС під командуванням капітана Гегеля. Розпочався терор проти мирного населення. Вже у жовтні в селі Хотіївка було розстріляно 7 чоловік. В селі Машево була вбита єврейська сім’я Кацман Ольги . Село Тополівка було повністю спалено, вбито і частково спалено живими 112 сільських жителі разом з дітьми та старими. В той же час в селі Жадово убито і спалено живими 35 чоловік сільського активу і євреїв, що проживали в селі.
Масове знищення євреїв в Семенівці було проведено регулярною військовою частиною вермахта. В кінці листопада 1941 року (після 25 листопада) в місто прибув підрозділ № 00555 10 піхотного полку 1-ї мотобригади СС. За допомогою місцевої адміністрації та поліції все єврейське населення міста було переселено, нібито для спільного проживання, на вулицю Ковалівка. Але це невелике гетто проіснувало дуже короткий час. З прибуттям карального загону всіх мешканців зібрали в будівлі школи на базарній площі та помістили в підвал, де вони знаходились протягом доби. На наступний день 30 листопада вивели за місто в березовий гай і всіх розстріляли. Серед розстріляних було 26 людей похилого віку та 16 дітей віком від 1 до 16 років.
Трагедія євреїв, що сховалися, продовжувалася протягом всього періоду окупації. За ними полювала місцева поліція, за кожного спійманого єврея встановлювалась винагорода. Залишитись в живих вдалось тільки тим, хто знайшов дорогу до партизан і продовжував боротися проти фашизму у складі партизанських загонів.
Встановити точну кількість євреїв району, що загинули в період Голокосту зараз не має можливості. Частина їх покинула свої будинки і намагалась переховатись у селах. Там їх знаходили і розстрілювали на місці безіменними. Частково вдалося встановити імена загиблих – 10 грудня 1941 року загинула сім’я дубченко Файбуса з села Чорний Ріг, 12 лютого Погорєльська поліція в селі Радочка вбила вчительку Віру Горбач.
Всього встановлено прізвища, імена та вік 96 чоловік, але список цей далеко не повний. Невідома кількість тих євреїв, які намагались евакуюватись з інших місць, потрапили в оточення та загинули на території району.
Фашистський терор по відношенню до жителів району продовжувався до останнього дня окупації. Районний центр було визволено частинами Червоної армії 19 вересня 1943 року. В цей день були зібрані з різних сіл району 47 чоловік, загнані в приміщення складу контори «Заготзерно» і спалені живими.
Багато горя і нещасть приніс гітлерівський фашизм жителям району. Від рук катів загинуло близько 900 мирних жителів. До скорботного списку загиблих на фронтах війни занесено 7 481 чоловік, з них 23 євреї. Всього за період війни людські жертви склали більше 8 400 чоловік – 16% населення, що проживало на території району на початку війни.
Під час окупації повністю була знищена єврейська община. Щоб зберегти в пам’яті наступних поколінь, згадаємо безвинно загиблих, чиї імена встановлено, а всім загиблим, що залишилися безіменними жертвами – вічна пам’ять.
*** *** ***
 Зі спогадів Ейдліної Хаї Ошарівни, 1926 року народження, мешканки міста Семенівка.
. . . У мене була сестра Фаня, вона працювала у місцевому банку. Як раз перед війною одружилася і переїхала до Новозибкова. Коли німці окупували Новозибків, вона була на восьмому місяці вагітності. Родичів у неї там не було і вона прийшла до нас, в Семенівку. Німці та поліцаї всюди вишукували євреїв, але бургомістром в Семенівці був Орловський, який прихильно ставився до євреїв. Його навіть після війни не засудили, тому, що врятував багатьох євреїв, використовуючи свою владу. Він наказав двом поліцаям, братам Миколі та Костянтину Морозам супроводжувати мою сестру в безпечне місце, щоб вона могла там народити . Але брати відзначились надмірною жорстокістю, коли вони вивезли Фаню до Березового гаю, то розстріляли, не послухавши наказу Орловського. Один із жителів Семенівки розповідав , що бачив, як повертались брати і на возі у них лежали речі Фані, а потім у лісі знайшов її тіло і поховав. Це сталося у березні 1942 року.
Про долю братів Морозів відомо, що Миколу розстріляли партизани. Костянтин довгий час переховувався, його спіймали тільки в 1960-х роках, мене викликали до міліції давати свідчення. Що з ним було далі, я не знаю...
*** *** ***
Список розстріляних 30 листопада 1941 року під час масової страти в Березовому гаю м. Семенівки.
1. Агроскин Авраам Львович – 55 років
2. Агроскин Авраам Юдкович – 50 років
3. Бунімов Ілля Давидович
4. Бунімова Віра Іллівна
5. Бунімова Іта Іллівна
6. Гейдлін Файбус Абрамович – 68 років
7. Гордон Фаня – 40 років
8. Гордон Міля Генахович – 6 років
9. Гордон Марія – 67 років
10. Гордон ( дівчинка ) – 12 років
11. Гордон ( дівчинка ) – 7 років
12. Гордон Софія Володимирівна – 70 років
13. Гордон Хоня Шлемович – 71 рік
14. Гордон Євгенія Цодиківна – 68 років
15. Гринберг Рафаїл Маркович – 60 років
16. Гринберг Рахіль Захарівна – 59 років
17. Гринберг Лев Єлисійович – 51 рік
18. Гринберг Ріва Генаховна – 50 років
19. Гринберг Лія Львівна – 21 років
20. Гринберг Віра Захарівна – 16 років
21. Креняко Лія – 4 роки
22. Марголіна Ханна – 65 років
23. Марголіна Берта Єлисеївна – 20 років
24. Марголіна Раїса – 15 років
25. Малкіна Рахіль Абрамівна – 65 років
26. Малкін Веля Львович – 50 років
27. Малкіна – 50 років
28. Модус Тода Хаимович – 40 років
29. Модус Фейга – 78 років
30. Мурашковський Рувім Йосипович – 55 років
31. Мурашковська Софія Рувимівна – 55 років
32. Мурашкрвська – 25 років
33. Пожарська Хая Львівна – 55 років
34. Посуновський Мендель Самсонович – 58 років
35. Посуновська Ріва Земкіна – 57 років
36. Рівкін – 65 років
37. Модус Геша Хаимович – 51 рік
38. Рівкін – 40 років
39. Рівкін –14 років
40. Сурдіна Гіта Еммануїлівна – 36 років
41. Сурдін Володимир Ілліч – 3 роки
42. Сурдін Ілля Беніамінович – 65 років
43. Сурдіна Гіта Еммануїлівна – 44 роки
44. Сурдіна Даша Борисівна – 60 років
45. Сурдіна Ася Іллівна – 73 роки
46. Фланчик (жінка) – 75 роки
47. Хайкіна Сарра Юдківна – 50 років
48. Хайкін Йосип Земкович – 50 років
49. Хаймович Яків Аврамович – 11 років
50. Хаймович Авраам Львович – 36 років
51. Хаймович Таманя – 50 років
52.Хаймович Любов Абрамівна – 14 років
53. Ейдліна Фаня Ошарівна – 25 років
54. Ейдліна Сура Ісаківна – 30 років
55. Естрін Гіля Львович – 65 років
Список євреїв розстріляних в селах Семенівського району Чернігівської області
1.Аграновська Віра Самуїлівна – 61 рік, с. Жадове, розстріляна в 1942 р.
2.Аграновська Феня Яківна – 20 років, с. Жадове, розстріляна в 1942 р.
3.Ганкін Авраам Михайлович – 61рік, с. Жадове, розстрілянний в 1942 р.
4.Ганкіна Гіта Аврамівна – 29 років, с. Жадове, розстріляна в 1942 р.
5.Горбач Віра Григорівна – 29 років, с. Радомка, вбита 12 лютого 1942 р.
6. Дубченко Фавель Тимофійович – 31 рік, с. Чорний Ріг, розстріляний 10 грудня 1941 р. в с.Холми
7. Дубченко Пелагея Фавелевна – 4 роки, с. Чорний Ріг, розстріляна 10 грудня 1941 р. в с.Холми
8. Дубченко Катерина – 54 роки, с. Чорний Ріг, розстріляна 10 грудня 1941 р. в с.Холми
9. Дубченко Олена – 5 років, с. Чорний Ріг, розстріляна 10 грудня 1941 р. в с.Холми
10. Кацман Голда Борисівна – 58 років, с. Машове, розстріляна у вересні 1941 р. на хуторі Бука
11. Кацман Ріва Йосипівна – 20 років, с.Машове, розстріляна у вересні 1941 р. на хуторі Бука
12. Кацман Борис Йосипович – 17 років, с.Машове, розстріляний у вересні 1941 р. на хуторі Бука
13. Фірсель Хая Самуїлівна – с. Жадове, загинула 15 вересня 1941 р.
14. Фірсель Рита Самуїлівна - с. Жадове, загинула 15 вересня 1941 р.
Список євреїв, які загинули під час розстрілу 1942 року в м.Семенівка.
1. Любарська Ріва Шлемівна
2. Любарський Борис Якович
3. Любін Рувім Юдкович
4. Любіна Євгенія Йосипівна
5. Любіна Л.А.
6. Мірошник-Брук Ганна Львівна
7. Мстіславський Рувім Йосипович
8. Мстіславська Ольга Рафаелівна
9. Мстіславська Софія Рувімівна
10. Писаревський Хоня Ісаакович
11. Писаревська Лея Львівна
12. Сурдина Фаня Єлисеївна
13. Сурдін Ілля Менделейович
14. Сурдіна Марія Микитівна
15. Хаймович Ася Юдківна
Список євреїв м.Семенівка, вік і місце загибелі яких не встановлено.
1. Гестрон Гіля Львівна
2. Герман Ганна Шлемівна
3. Лівшиц Сендер Самійлович
4. Понамарьова Ганна Семенівна
5. Сінельников Борис Ілліч
*** *** ***
Ліс на Ковалівці, місце, де 30.11.1941 р. були розстріляні 273 мирних жителі м.Семенівки. (фото 1944 р.)
Обеліск в лісі на Ковалівці на місці розстрілу фашистськими окупантами жителів міста Семенка. На цьому місці на початку грудня (за деякими даними 30 листопада) 1941 року було розстріляно 56 євреїв міста. На обеліску напис: “Здесь похоронено 273 жителя города Семеновка, расстрелянных немецко – фашистскими захватчиками в 1941 – 1943 годах».
| 
-->
